Справа №760/14824/24
2-з/760/214/24
27 червня 2024 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Власової Ганни Петрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Білоконь Віталія Олександрівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності у порядку спадкування, -
26.06.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києві із позовною заявою до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Білоконь Віталія Олександрівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності у порядку спадкування, у якій просить суд:
- встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2017 року по 2022 рік на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як спадкоємцем четвертої черги за законом, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.06.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Одночасно з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Власовою Ганною Петрівною подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:
- накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подана заява мотивована тим, що позивачем подано до Солом'янського районного суду м. Києва позовну заяву до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Білоконь Віталія Олександрівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності у порядку спадкування.
Предметом спору є квартира АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ірпінського міського суду від 07.02.2023 року у справі № 367/2904/22 було встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Проте, за результатами розгляду поданої Київською міською радою апеляційної скарги на вищевказане рішення суду, Київський апеляційний суд ухвалив нове рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Ірпінського міського суду. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані обставини не позбавляють ОСОБА_1 права звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.
Внаслідок касаційного оскарження постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.
З огляду на те, що відповідач у справі чинить позивачу перешкоди в оформленні спадщини до майна померлої ОСОБА_2 , оскільки представник Київської міської ради в апеляційній скарзі від 20.04.2023 року посилалася на заперечення проти встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю, вказуючи на матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022102090000110 від 03.06.2022 року, заявник вважає, що представники Київської міської ради намагаються зареєструвати право власності на квартиру, що увійшла до складу спадщини, а тому виникла необхідність вжити заходи забезпечення позову.
Заявник вважає, що відповідач може розпорядитися даною квартирою та іншим майном, що знаходиться у ній на праві власності, та відчужити його на користь інших осіб до ухвалення рішення у даній справі, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.
Вищенаведене свідчить про наявність підстав вважати, що незастосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Заявник зазначає, що співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті не вжиття цих заходів, а тому вважає, що накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Крім того, заявник вважає, що обраний ним вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, який в даний час не є власником спадкового майна.
26.06.2024 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного.
Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави ; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання ; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У ст. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вирішуючи подану заяву суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.
Аналізуючи викладене, враховуючи предмет позову, суд прийшов до висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує ризик відчуження нерухомого майна, яке є предметом позовних вимог, на користь третіх осіб, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка є предметом спору, є співмірними із заявленими позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушує права та інтереси відповідача.
У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, позивачем доведено наявність ризиків відчуження вказаного нерухомого майна до вирішення справи по суті, що призведе, у разі задоволення позовних вимог, до значного ускладнення або неможливості виконання рішення суду.
Таким чином, суддя приходить висновку, що представником позивача у розрізі заявлених позовних вимог, враховуючи підстави та предмет позову, наведено обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання рішення суду про ймовірне задоволення позовних вимог.
Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль.
Виходячи із викладеного, вивчивши матеріали справи, доводи заяви про забезпечення позову, додані до неї докази, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких можуть зазнати учасники справи у зв'язку із забезпеченням позову, суд дійшов висновку, що на даній стадії зустрічне забезпечення судом не застосовується.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Власової Ганни Петрівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Білоконь Віталія Олександрівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та визнання права власності у порядку спадкування, - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про осіб, які беруть участь у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: Київська міська рада (код ЄДРПОУ: 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).
Третя особа: приватний нотаріус Білоконь Віталія Олександрівна (адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 8, оф. 4).
Копію ухвали направити позивачу для пред'явлення до виконання та сторонам для ознайомлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М.Букіна