Справа № 755/6095/24
"08" липня 2024 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040000131 від 11.01.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
ОСОБА_4 , 11.01.2024 року близько 06:35, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota», моделі «Avalon», н/з НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Березняківська від вул. Дніпровська набережна в напрямку вул. П. Радзіння у м. Києві, допустив порушення вимог п.п. 1.5., 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР),а саме:
п. 1.5 ПДР України - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3 б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вижити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших руху об'їзду перешкоди.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразилось в тому, що останній, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota», моделі «Avalon», н/з НОМЕР_1 , з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, рухаючись від вул. Дніпровська набережна в напрямку вул. П. Радзіня в правій смузі проїзної частини вул. Березняківська м. Києва, в районі перехрестя вул. Ю. Шумського в місті Києві, вчинив наїзд керованим ним автомобілем марки «Toyota», моделі «Avalon», н/з НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_8 , яка рухався з ліва на право відносно руху автомобіля. В наслідок наїзду, пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до медичного закладу.
Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог зазначених пунктів ПДР України. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля марки «Toyota», моделі «Avalon», н/з НОМЕР_1 , вимогам пункту 12.3 ПДР України.
Потерпіла ОСОБА_8 , внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, які виразилися у закритій травмі грудної клітки: переломи 3,4,5,6,7,8,9,10 ребер ліворуч; закрита травма правого кульшового суглобу: крайовий перелом даху кульшової западини; закрита травма правої гомілки - перелом латерального (зовнішнього) виростку великогомілкової кістки та голівки малогомілкової кістки.
Порушення вказаних пунктів ПДР України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння пішоходу ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково та показав, що 11.01.2024 року, близько 06:35 ранку, він їхав на роботу, тобто керував власним автомобілем марки «Toyota» проїзною частиною по вул. Березняківська, від вул. Дніпровська набережна в напрямку вул. П. Радзіння у м. Києві. Дорога має три смуги руху, він їхав у першій - крайній правій смузі руху. Швидкість руху автомобіля була приблизно 45-50 км на годину. Наближаючись до кругового руху, він побачив бабусю, яка стояла на проїздній частині дороги і пропускала вантажний автомобіль. Він помітив бабусю тоді, коли остання була в третій - крайній лівій смузі руху. Потерпіла рухалася зліва на право відносно його транспортного засобу. Він зменшив швидкість руху автомобіля, думав, що бабуся і його автомобіль пропустить, але у середній полосі руху вона кинулася під його транспортний засіб. Зазначав, що потерпіла переходила дорогу у невстановленому для переходу пішоходів місці. Після зіткнення автомобіля з бабусею, він зупинив автомобіль, почув, як вона сповзла з капоту автомобіля на дорогу, вийшов з автомобіля, підійшов до неї та побачив, що вона хрипіла і не дихала. Оскільки за професією він лікар, то він надав їй першу медичну допомогу, а саме відтягнув її на узбіччя дороги та припідняв, потерпіла стала дихати. Не може повідомити кількість кроків, яку пройшла потерпіла до зіткнення, а також час від того, як він помітив потерпілу на дорозі та моментом зіткнення. Потім перехожі викликали швидку допомогу. Він особисто приходив у лікарню, де після ДТП перебувала потерпіла, просив колег лікарів гарно проводити лікування, пропонував купити ліки, однак родичі потерпілої відмовилися. Обвинувачений повідомив, що не мав наміру здійснити наїзд на потерпілу, не бажав настання таких наслідків. Зазначив, що він як водій порушив правила дорожнього руху, оскільки здійснив наїзд на потерпілу, однак наголошував, що остання переходила дорогу у невстановленому для переходу пішоходів місці, грубо порушуючи правила дорожнього руху. Також повідомив, що він пропонував потерпілій стороні відшкодувати завдану шкоду у розмірі 100 тис. грн, однак вона відмовилася, оскільки потерпіла сторона вважає такий розмір малим. Каявся у вчиненому, бажає відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілій у розумному розмірі, готовий понести покарання відповідно до закону. Крім того, зазначив, що він не погоджується зі слідчим експериментом, вважає його невірним. Також зазначав, що слідчий вимагав від нього грошові кошти за залагодження ситуації, а також зазначав про тиск з боку правоохоронних органів під час підписання процесуальних документів. Із відповідними заявами та скаргами на неправомірні дії посадових осіб з приводу вимагання коштів та тиску до правоохоронних органів він не звертався, бо недовіряє їм.
Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого щодо часткового визнання своєї винуватості, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що наприкінці грудня 2023 року (точну дату не пам'ятає), близько 6 години ранку, вона направлялася до електрички, яка відправляється о 06:45 із залізничної станції «Лівий берег» до її дачі. Рухаючись по дорозі, вона вирішила скоротити шлях та перейти дорогу не по пішохідному переходу. Пам'ятає, як вона пропустила три автомобілі, а четвертий автомобіль здійснив на неї наїзд. Зазначає, що освітлення на дорозі було добре і вважає, що водій міг бачити її, оскільки перед цим вона стояла та пропускала автомобілі. Була одягнена в зимову куртку та мала при собі візок. Вона не пам'ятає, чи надавав обвинувачений їй першу медичну допомогу, оскільки після удару нічого не пам'ятає. Відео з місця події вона не бачила. Повідомила, що під час дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження рук, ніг та тіла. Пам'ятає, що під час перебування у реанімації до неї прийшов обвинувачений та сказав їй, що все буде добре. Чи просив обвинувачений у неї вибачення, не пам'ятає. Претензії до обвинуваченого має, оскільки потребує коштів на лікування та бажає знову стати на ноги. Щодо покарання, вважає за необхідне позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що 11.01.2024 року о 06:35 вона йшла на електричку, яка відправлялася із станції "Лівий берег" о 06:45. Коли вона переходила дорогу, то почула підозрілий шум. Озирнувшись, вона побачила, що з капоту автомобіля впала, «сповзла» людина. Підійшовши на місце дорожньо-транспортної пригоди, вона побачила, що потерпілою була жінка похилого віку. Вона почула як потерпіла стогнала, на зубах в неї була кров і вона казала, що їй боляче. Тому відразу по телефону викликала швидку медичну допомогу. У цей час водій автомобіля, яким є обвинувачений, перемістив потерпілу на обочину. Для чого він це зробив, вона не знає. На зауваження останньому, що після зіткнення з автомобілем людину не можна рухати, він відповів, що він лікар, тому знає що робить. На місці події була не довго, оскільки поспішала на роботу. Карету швидкої допомоги не дочекалася. Вона не бачила, чи надавав обвинувачений першу медичну допомогу потерпілій. Місце дорожньо-транспортної пригоди знаходилося в 5 хвилинах від залізничної станції. Кільцева дорожня розв?язка та дорога, на якій стався наїзд на потерпілу, містили три смуги руху, були добре освітлені, з гарною видимістю, туману не було, був вологий асфальт. Зазначила, що потерпіла була одягнена у білу зимову куртку, темний платок та мала при собі візок. Вважає, що обвинувачений міг і не побачити потерпілу, оскільки звуків екстреного гальмування автомобіля або будь-яких інших сигналів вона не чула.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона приймала участь у слідчому експерименті в якості понятої на досудовому розслідуванні у цьому кримінальному проваджені. На слідчому експерименті, окрім неї, були присутні співробітники поліції, статист, інший понятий, представник потерпілої, обвинувачений та його захисник. Для відтворення слідчого експерименту був залучений легковий автомобіль сірого кольору. Слідчий експеримент відбувався в дві дії шляхом наближення до місця пригоди. Статиста розташовували у двох місцях, перше місце розташування було на обочині, а друге - на проїжджій частині, де стався наїзд на пішохода. На кожному з етапів вони сідали за кермо автомобіля та повідомляли слідчому, чи видно їм статиста з указаного місця. Обвинувачений спочатку зазначив, що йому видно статиста, а потім почав це заперечувати. Їй та всім іншим учасникам статиста було видно. Слідчий за допомогою рулетки декілька разів вимірював відстань від автомобіля до статиста, вперше - коли статист стояв на обочині, а вдруге - коли він стояв на місці зіткнення. Обвинувачений сперечався із слідчим щодо виміряної відстані та не погоджувався з отриманими даними. Вантажний автомобіль участі у слідчому експерименті не приймав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що він йшов додому з роботи, точну дату не пам'ятає. На вул. Березняківській в м. Києві о 19:00 годині його зупинили працівники поліції та запропонували прийняти учать у слідчому експерименті в якості понятого у цьому кримінальному проваджені, на що він погодився. Для участі у слідчому експерименті був залучений легковий автомобіль бежевого кольору. Як йому пояснили, суть експерименту полягала у події та схеми дорожньо-транспортної пригоди. Слідчий експеримент відбувався методом наближення до перешкоди. Статист був розташований у двох місцях, перше місце розташування було на острівці, а друге - на проїжджій частині (друга смуга руху). Зазначив, що автомобіль під'їжджав лише до місця, з якого було видно пішохода. На прохання слідчого, всі сідали за кермо автомобіля та повідомляли йому, чи було видно пішохода з указаної точки. Слідчий декілька разів вимірював відстань від бампера автомобіля до місця зіткнення. У обвинуваченого виник спір зі слідчим щодо отриманих даних, оскільки обвинувачений спочатку показав слідчому місце, де він побачив потерпілу, а потім змінив думку і почав заперечувати цей факт.
Суд оцінює показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності.
Окрім показань вищевказаних осіб, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, також підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у:
- витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040000131 від 11.01.2024 року (том І а.п. 58); - рапорті інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 2 полку 2 УПП у м. Києві ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_14 від 11.01.2024 року, відповідно до якого 11.01.2024 року о 06:42 під час несення служби Рубін 404 отримали виклик з приводу ДТП з потерпілими 1023, за адресою: м. Київ, перехрестя вул. Березняківська з вул. Шумського. По прибуттю на місце була екстрена швидка медична допомога 21, які надавали медичну допомогу літній жінці. Особу встановити не вдалося. Потерпілу було госпіталізовано до екстреної швидкої медичної допомоги, за адресою: АДРЕСА_4 . На потерпілу здійснив наїзд водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПВ НОМЕР_2 , керуючи транспортним засобом «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 . На місце було викликано СОГ Дніпровського УП для подальшого розбору (том І а.п. 64);
- інформації Єдиного обліку заяв про кримінальне правопорушення ( ЄО № 1637 від 11.01.2024 року), відповідно до якої 11.01.2024 року о 08:10 надійшло повідомлення із служби 102 від заявника ОСОБА_15 про те, що 11.01.2024 року о 08:10, за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, бригада № 21 лікар ОСОБА_15 , потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: зчмт, зтгк, зтж, забійна рана носа. На кругу з вул. Шумського 11.01.2024 року близько 06:35 на потерпілу здійснив наїзд автомобіль «Toyota», н/з НОМЕР_1 , біля пішохідного переходу. Поліція на місці була, 404 екіпаж (Калитинець) (том І а.п. 65); - протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.01.2024 року, з додатками, відповідно до якого 11.01.2024 року о 08:15 начальником відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 , за участю: слідчого ОСОБА_17 , понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та учасника ДТП ОСОБА_4 було проведено огляд у м. Києві від вул. Дніпровської набережної до вул. Павла Тичини. Під час чого було вилучено автомобіль «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 , та поміщено на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів: за адресою: м. Київ, вул. Г. Хортюка, 20- Б (том І а.п. 66-79);
- довідці КНП «КМКЛ ШМД» від 11.01.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_8 перебувала у відділенні інтенсивної терапії загального профілю з діагнозами: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; забійна рана носа; перелом кісток носа із зміщенням уламків; закрита травма грудної клітки; перелом ІІІ-Х ребер зліва; закритий перелом кісток правого передпліччя; закритий крайовий перелом даху правої кульшової западини (том І а. п. 85);
- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 18.01.2024 року, відповідно до якого слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 у період часу з 14:30 по 15:00 у приміщенні КНП «КМКЛШМД», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, здійснив тимчасовий доступ до речей та документів, під час якого було вилучено: медична картка стаціонарного хворого № 692 на ім'я ОСОБА_8 на 53 арк.; CD диск СКТ; CD диск з рентгенами (том І а. п. 88-89);
- відповіді КНП «Центр ЕМД та МК» від 16.01.2024 року № 94/5 на запит № СВ-131/125/50-2024 від 11.01.2024 року, з додатками, відповідно до якої згідно з реєстрацією викликів у базі даних ПАК «ОДС ЕМД», 11.01.2024 року о 06:40 з приводу «нещасні випадки при ДТП», за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, від особи, що не представилася (дані про себе не повідомила) з телефонного номера НОМЕР_3 був зареєстрований один виклик екстреної медичної допомоги № 216630. За адресою виклику до ОСОБА_8 був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (том І а. п. 91-92);
- висновку експерта № 042-101-2024, з якого вбачається, що:
1-3. Дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 11.01.2024 року о 06:40, у неї виявлені тілесні ушкодження:
а) закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, перелом кісток носу, забійна рана спинки носу в верхній третині;
б) закрита травма грудної клітки - переломи 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ребер ліворуч;
в) закрита травма правого кульшового суглобу - крайовий перелом даху кульшової западини;
г) закрита травма правої гомілки - перелом латерального (зовнішнього) виростку великогомілкової кістки та голівки малогомілкової кістки;
д) закрита травма лівої гомілки - перелом медіального (внутрішнього) виростку великогомілкової кістки.
Необхідно загострити увагу на наступному:
- п. 1.2 „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту «Правила») надано вичерпне визначення терміну ушкодження - «з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних»; - п. 4.6. «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово- медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів»;?
- п. 2.2.1 "Правил" визначає таке: "ознаки ушкодження середньої тяжкості: в) тривалий розлад здоров'я";
- у п. 2.3. "Правил" визначено таке: "Легке тілесне ушкодження:
- 2.3.3. Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день) ".
Відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил», вказані тілесні ушкодження у п. п. б), в), г), д) даних Підсумків відносяться до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Відповідно п. п. 4.6. та 2.3.3. «Правил», вказане тілесне ушкодження у п. а) даних Підсумків, за ступенем тяжкості, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя.
Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що зони утворились внаслідок травматичної дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом), за давністю можуть відповідати вказаному терміну.
4. Відсутність даних про забір крові та сечі у ОСОБА_8 для токсикологічного дослідження, з метою виявлення наявності та концентрації спиртів, не дозволяє дати відповідь на дане питання (том І а. п. 94-99);
- висновку КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.01.2024 №000067, відповідно до якого ОСОБА_4 на момент проведення огляду 11.01.2024 о 10:49 не перебував у будь-якому стані сп'яніння (том І а. п. 103);
- протоколі перегляду відеозапису від 20.01.2024 року з додатками, який повністю узгоджується з переглянутим в судовому засіданні відеозаписом, відповідно до якого 20.01.2024 року старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_20 був проведений огляд відеозапису пригоди зафіксованого відеокамерами спостереження ТОВ «Берлайн» на оптичному диску DVD-R за допомогою ноутбука «DЕЕL». При перегляді було встановлено, що напрямок камер спрямований на перехрестя з круговим рухом проїзних частин доріг - вул. Березняківська та вул. Шумського у м. Києві. Проїзд даного перехрестя регулюється відповідними дорожніми знаками та розміткою. В нижній лівій частині відео зображено дату 11.01.2024 року та час 06:37:22. О 06:37:29 на відео проглядається, що проїзну частину дороги розпочинає переходити пішохід у спокійному темпі ходи, з ліва на право по ходу руху транспортних засобів у напрямку вул. Ю. Шумського у м. Києві. О 06:37:31 на відео проглядається, що в районі розмітки «Пішохідний перехід» з'являється автомобіль «Toyota Avalon» сірого кольору, який рухається в напрямку лінії руху вищезазначеного пішохода. О 06:37:35 на відео проглядається, що автомобіль «Toyota Avalon» сірого кольору, допускає наїзд на пішохода (т. І а.п. 105-108); - висновку експерта № СЕ-19/111-24/2199-ІТ від 29.02.2024 року, якого вбачається, що: 1. На момент огляду автомобіля «Toyota Avalon», р.н. НОМЕР_1 , гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані.
2. Розгляд експертом даного питання не має технічного сенсу, з причин, зміст яких викладено в дослідницький частині даного висновку (том І а. п. 111-116);
- протоколі огляду місця події від 13.03.2024 року, з додатками, відповідно до якого 13.03.2023 року з 10:00 по 11:00 слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 за участю потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 був проведений огляд жіночої куртки бежевого кольору та хустки різнокольорової, що належать потерпілій ОСОБА_8 та були одягненні на момент ДТП. Огляд даних речей проводився у приміщенні квартири АДРЕСА_7 (том І а. п. 122-126);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 20.03.2024 року за адресою м. Київ, перехрестя вул. Березняківської та вул. Шумського, з додатками, за участю представника потерпілої ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_10 , відповідно до якого перед початком проведення слідчої дії, на запитання слідчого водій ОСОБА_4 відповів, що погодні умови, дорожня обстановка, світло фар автомобіля «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 , максимально наближені до тих що були при ДТП та він погоджується на проведення даної слідчої дії при вищевказаних умов. У подальшому було визначено видимість пішохода з «кравчучкою» з місця водія автомобіля «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 , при умові ввімкненого ближнього світла фар. Спочатку водієві ОСОБА_4 було запропоновано показати, як він рухався до ДТП на автомобілі «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 , по відношенню до елементів дороги. На дану пропозицію водій погодився та показав, що він рухався таким чином, шо відстань від переднього правого колеса до бордюру складає 0,50 м, відповідно від заднього лівого складає 0,50 м. У подальшому було визначено видимість пішохода з місця водія автомобіля «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 , при умові ввімкненого ближнього світла фар, яка склала 80,80 м. Даний замір проводився до переднього бампера автомобіля. Видимість елементів дороги склала приблизно 100 м. Після якого, водію було запропоновано показати на місце наїзду на пішохода. На дану пропозицію водій ОСОБА_4 погодився та сказав, що місце наїзду на пішохода знаходиться у крайній правій смузі руху на відстані 2,40 м. до правого бордюру та 5,60 м. до краю заїзду на територію АС. Після цього, водію було запропоновано показати на місце розташування його автомобіля в момент коли він вперше виявив пішохода. На дану пропозицію водій ОСОБА_4 погодився та показав, що його автомобіль був розташований таким чином, що відстань від переднього правого колеса до правого краю дороги склала 2 м та 2,20 м відповідно від заднього правого колеса відстань від переднього бампера до краю заїзду на АС склала 25,40 м. Після чого, водію було запропоновано показати на місце знаходження пішохода, в момент коли він вперше її побачив. На дану пропозицію водій ОСОБА_4 погодився та показав, що пішохід в той момент знаходився на відстані 12,9 м до правого краю проїзної частини та 1,7 м до краю заїзду до АС. У ході подальшого слідчого експерименту від водія надійшло клопотання про те, щоб показати місце падіння (наїзду) пішохода, яке було задоволено. У ході подальшого проведення замірів встановлено, що місце падіння пішохода знаходиться на відстані 2,60 м. до краю дороги та 9,40 м. до краю заїзду до АС. ОСОБА_4 вніс зауваження до протоколу: «Прошу зауважити, при подальших розрахунках швидкість руху автомобіля була 50-45 км/год» (т. І а.п. 128-135);
- висновку експерта № СЕ-19/111-24/18503-ІТ від 25.03.2024 року, з якого вбачається, що: 1. Показання водія автомобіля «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , в частині вказаної ним відстані від автомобіля на якій він виявив пішохода, яка вийшла на проїзну частину - 31 м., з технічної точки зору не спроможні. 2. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3 ПДР України.
3. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом виконання вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.
4. В даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 невідповідностей вимогам пункту 12.2 ГІДР України не вбачається, але вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР України.
5. В даній дорожній ситуації оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не пов'язана з використанням спеціальних знань в галузі автотехніки, тому дані питання можуть бути вирішені органами досудового розслідування або судом самостійно на підставі вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України. 6. В даній дорожній ситуації оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не пов'язана з використанням спеціальних знань в галузі автотехніки, тому дані питання можуть бути вирішені органами досудового розслідування або судом самостійно на підставі вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України.
7. З технічної точки зору, невідповідності дій водія автомобіля «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам пункту 12.3 Правил порожнього руху України перебувають в причинному зв'язку з виникненням досліджуваної ДТП.
У даній дорожній ситуації оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не пов'язана з використанням спеціальних знань в галузі автотехніки, тому вирішення питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_8 в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП, може бути вирішене органами досудового розслідування або судом самостійно (том І а. п. 137-150);
- постановах про визнання речових доказів від 11.01.2024 року, 18.01.2024 року, 20.01.2024 року, 13.03.2024 року (том І а.п. 80, 90, 109, 127);
- супровідних листах.
Сторона захисту надала суду характеризуючі матеріали на ОСОБА_4 :
-копія диплому НОМЕР_5, копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_6, серія НОМЕР_4 , довідку з місця роботи ДУ « Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М.Лук'янової НАМНУ » від 09.04.2024 року № 2.6.21/088.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість повністю доведена зібраними та дослідженими у справі доказами.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв'язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому діянні.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження підстав для визнання доказів недопустимими судом не установлено, так як не було встановлено факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження.
При формуванні такого підходу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к , відповідно до якої вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд вказав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ст. 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.
Порушень вимог КПК України під час проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, які б були фундаментальними, судом не установлено. Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів у цьому кримінальному провадженні є необґрунтованими.
Зокрема, посилання сторони захисту на те, що протокол слідчого експерименту не відображає дій під час його проведення, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні під час дослідження цього доказу та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які приймали участь у цій слідчій дії як поняті. Підстав для визнання цього доказу недопустимим у суду немає, оскільки ця слідча дія проведена органами досудового слідства у відповідності до положень ст. 240 КПК України.
Не заслуговують на увагу і доводи обвинуваченого під час дослідження протоколу огляду відеозапису від 20.01.2024 року, з додатком, про те, що потерпіла бігала по проїздній частині дороги і ледве не попала під колеса трьох автомобілів, оскільки вказані твердження спростовуються переглянутим у судовому засіданні відео з місця події, на якому чітко зафіксовано як потерпіла переходила проїздну частину дороги у спокійному темпі ходьби з ліва на право по ходу руху транспортних засобів. При цьому, суд враховує висновок експерта № СЕ-19/111-24/18503-ІТ від 25.03.2024 року, відповідно до якого з моменту виникнення небезпеки для руху, водій мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом виконання вимог пункту 12.3 ПДР України; з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам пункту 12.3 Правил порожнього руху України перебувають в причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Крім того, твердження ОСОБА_4 про те, що під час досудового розслідування слідчий вимагав від нього грошові кошти за залагодження ситуації, а також твердження про тиск з боку правоохоронних органів під час підписання процесуальних документів, не заслуговують на увагу, оскільки ані обвинувачений, ані його захисник, як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження, з будь-якими заявами до правоохоронних органів з приводу даної ситуації взагалі не зверталися, що і не заперечувалося ними у суді.
Зібрані у справі докази, що були досліджені під час судового розгляду, суд вважає послідовими, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, суд і покладає їх в основу обвинувального вироку.
Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
З огляду на викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і тому кваліфікує його дії ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Так, суд відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, вчинений з необережності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; конкретні обставини кримінального провадження, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час та після вчинення протиправної дії; його ставлення до скоєного - визнає вину частково; дані про його особу, а саме: одружений, вік особи - 72 роки, пенсіонер; під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше не судимий; обвинувачений на час розгляду кримінального провадження вибачення у потерпілої не попросив, не відшкодував шкоду потерпілій, але намагався це зробити з його слів, обіцяв відшкодувати в межах розумного.
Крім того, суд враховує і неправомірну поведінку потерпілої, її похилий вік (1941 року народження), яка переходила дорогу у невстановленому для переходу пішоходів місці, грубо порушуючи правила дорожнього руху.
Не зважаючи на те, що обвинувачений під час допиту повідомив про те, що він кається у вчиненому, розкаяння передбачає окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненні певного кримінального правопорушення, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Однак судом під час судового слідства не встановлено у ОСОБА_4 щирого каяття щодо вчиненого діяння, оскільки він визнає вину свою частково, не попросив вибачення у потерпілої, навпаки, допускав вислови образливого характеру на адресу потерпілої та її родини, не відшкодував завдану шкоду потерпілій.
З огляду на вказане, суд розцінює позицію ОСОБА_4 щодо щирого каяття у вчиненні злочину як намагання пом'якшити відповідальність за вчинений злочин.
Доводи захисника у судових дебатах про наявність у обвинуваченого декількох пом'якшуючих покарання обставин не підтверджено належними доказами під час судового розгляду.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання останнього згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного та враховуючи думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, думку потерпілої, яка під час її допиту просила позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами, думку її представника, який просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання, думку сторони захисту - захисник просив застосувати до обвинуваченого положення ст.ст. 75, 76 КК України, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу.
Також, враховуючи конкретні обставини справи, підвищену суспільну небезпеку вчиненого правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
При цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 15.01.2024 року, підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили. Запобіжний захід ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Запобіжний захід ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення судових експертиз:
- № 042-101-2024 від 16.02.2024 року у сумі 2672 гривень 00 копійок;
- № СЕ-19/111-24/2199-ІТ від 29.02.2024 року у сумі 3029 гривень 12 копійок;
- № СЕ-19/111-24/18503-ІТ від 25.03.2024 року у сумі 3786 гривень 40 копійок.
Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2024 року на майно - скасувати після набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль «Toyota Avalon», н/з НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_4 ;
- медичну документацію потерпілої ОСОБА_8 , яка передана на зберігання до КНП «КМКЛ ШМД» м. Києва - залишити КНП «КМКЛ ШМД» м. Києва;
- DVD диск з відеозаписом пригоди наданий ТОВ «Берлайн» - залишити у матеріалах кримінального провадження; - верхній одяг потерпілої ОСОБА_8 , в якому вона була одягнена на момент ДТП, а саме жіноча куртка бежевого кольору та різнокольорова хустка, які були передані на відповідне зберігання ОСОБА_8 - залишити ОСОБА_8 . Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, представнику потерпілої, обвинуваченому та його захиснику.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1