Справа №:755/12261/23
Провадження №: 2/755/925/24
"05" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника Головного управління Національної поліції у місті Києві - Глущенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2024 року частково задоволено позов ОСОБА_2 , стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на корись ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 567200,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
До закінчення судових дебатів у справі представник позивача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з Держави Україна понесені стороною позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Вимоги заяви мотивовано тим, що у позовній заяві було зазначено, що попередній розрахунок судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести становить 20000,00 грн., як витрат на професійну правничу допомогу. 23.06.2021 року між позивачем та АО «Капітал Партнерс» був укладений договір на надання правової (правничої) допомоги «МІМ-23/06/21. Розмір винагороди та вартість послуг за договором визначається сторонами у додаткових угодах. Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №2 від 23.06.2021 року визначено фіксовану вартість правничої допомоги в сумі 20000,00 грн. Фіксований розмір вартості витрат на професійну правничу допомогу не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2024 року роботи/послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги на загальну суму 20000,00 грн. надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.
14.06.2024 року до суду надійшло клопотання представника Головного управління Національної поліції у місті Києві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому представник вказує, що із двох позовних вимог рішенням суду було задоволено частково одну вимогу, тож при здійсненні розподілу судових витрат має ураховуватися принцип пропорційності. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У договорі про надання правової допомоги розмір винагороди не визначений, порядок сплати не узгоджений, строк дії договору не визначений, що вказує на нікчемність укладеного правочину. У додатковій угоді від 23.06.2021 року встановлена фіксована сума гонорару в розмірі 20000,00 грн. і представник вважає доданий звіт від 03.06.2024 року фіктивним. Звіт не розкриває обсягу наданих послуг з урахуванням їх вартості, відсутня вартість кожної наданої послуги. У звіті визначена загальна кількість робочого часу (36 годин), яка не відповідає фактично витраченому часу. Зустріч з клієнтом та аналіз матеріалів справи відносяться до стадії підготовки позовної заяви, що зменшує кількість витрачених годин. Підготовка позовної заяви протягом 7 годин не відповідає реальності, адже позов викладений на 8 арк. зі значним розміром інтервалу, тому цей позов можна було викласти на 5 арк. Відповідь на відзив дублює позовну заяву і її можна було викласти на 1 арк., а тому заявлений час (4 год.) не відповідає дійсності. Час на участь в судових засіданнях слід зменшити через поведінку сторони позивача, непідготовленість представників позивача до судових засідань, що призвело до необхідності встановлення належних осіб, які мають представляти інтереси держави. Підготовка заяви про розподіл судових витрат не була необхідною, адже сума витрат зазначена у самій позовній заяві. На підставі поданих доказів, які долучені до заяви про розподіл судових витрат, не можливо об'єктивно оцінити вартість та обсяг роботи адвоката. Детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених позивачем витрат не надано. У позові відсутня позовна вимога про стягнення витрат на правничу допомогу. Час розгляду справи співпав з періодом воєнного стану і у зв'язку з агресією рф економіка України переживає важкі часи, що також має бути враховано судом при здійсненні розподілу судових витрат.
17.06.2024 року до суду надійшли письмові заперечення на заяву про розподіл судових витрат від третьої особи у справі, у яких представник третьої особи вказує, що позивач не має права на стягнення судових витрат в повному обсязі, оскільки позов був задоволений частково і відповідно має застосовуватись принцип пропорційності. Також представник вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути стягнені з Державного бюджету і мають покладатися на суб'єктів в зв'язку із протиправними діями яких подано позов.
05.07.2024 року в судовому засіданні представник позивача подав суду відповідь на заперечення третьої особи у справі, у якій вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення судових витрат. Розмір гонорару визначається лише за погодженням між адвокатом та клієнтом і суд не вправі втручатись у ці правовідносини. Фіксований розмір вартості витрат на професійну правничу допомогу не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. У додатковій угоді визначено фіксовану суму гонорару в розмірі 20000,00 грн. Вказана сума також погоджена сторонами в акті прийому-передачі виконаних робіт від 15.04.2024 року. Крім того, у додатковій угоді визначено, що оплата робіт (наданих послуг) проводиться позивачем протягом 30 календарних днів з моменту отримання відшкодування. Незважаючи на те, що позивачем ще не отримане відшкодування, остання частково оплатила надані послуги в сумі 10000,00 грн. 24.06.2024 року. Витрати на адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи. Відповідачем у справі є Держава Україна і моральна шкода стягнута за рахунок коштів Державного бюджету України, відтак у такому самому порядку має відшкодовуватись і витрати на професійну правничу допомогу. У цьому питанні представник позивача посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 02.06.2021 року у справі №591/6892/18 та від 11.08.2022 року у справі №703/468/21.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги заяви про розподіл судових витрат з підстав викладених у ній та відповіді на заперечення третьої особи.
Представник Головного управління Національної поліції у місті Києві в судовому засіданні заперечує проти задоволення заяви з підстав викладених у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Представники Київської міської прокуратури та Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши зміст заяви про розподіл судових витрат та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2021 року між позивачкою та АО «Капітал Партнерс» був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №МІМ-23/06/21 за яким, АО взяло на себе зобов'язання з надання клієнту правової (правничої) допомоги та/або представництва прав, свобод та законних інтересів клієнта, зокрема, в усіх судах системи судоустрою України з усіма правами, що надані, зокрема, стороні (Т. 2, а.с. 160).
Згідно умов вказаного договору, розмір винагороди, вартість послуг за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах. Якщо інше не передбачено додатками до цього договору, цей договір поширюється на всі види правової (правничої) допомоги, що надається в інтересах клієнта.
Відповідно до додаткової угоди №2 від 23.06.2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №МІМ-23/06/21:
- п. 1. В порядку та на умовах договору про надання правової (правничої) допомоги №МІМ-23/06/21 від 23.06.2021 року та цієї додаткової угоди, АО здійснює роботи (надає послуги) з правової (правничої) допомоги: 1.1. Надання професійної правової (правничої) допомоги, з питань відшкодування в судовому порядку за рахунок коштів державного бюджету шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в межах кримінального провадження №12015100040008683 та судової справи №755/15115/15-к, тощо;
- п. 2. Після фактичного виконання робіт (надання послуг), визначених п. 1 цієї додаткової угоди, сторони підписують відповідний звіт про обсяг наданих послуг та виконаних робіт, в якому вказується детальний обсяг наданих послуг та виконаних робіт, за даною додатковою угодою, з посиланням на час витрачений адвокатом АО на виконання таких робіт (надання послуг) та підписують відповідний Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг);
- п. 3. Сторони домовились, що розмір винагороди, вартість робіт (наданих послуг) розраховується наступним чином: 3.1. Вартість робіт (наданих послуг) відповідно до п. 1.1. цієї додаткової угоди, за супроводження справи у суді 1-ої інстанції визначається у формі гонорару та розраховується у фіксованому розмірі: 20000,00 грн.;
- п. 4 Оплата робіт (наданих послуг) проводиться клієнтом на підставі наданого АО рахунку у разі часткового або повного задоволення позовної заяви, поданої в рамках питання визначеного у п. 1.1. цієї додаткової угоди та отримання відшкодування шкоди протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого відшкодування;
- п. 6 Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору, складена українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін (Т. 2, а.с. 161-162).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, до заяви про здійснення їх розподілу додано звіт про обсяг наданих послуг та виконаних робіт від 03.06.2024 року і підписаний сторонами Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.06.2024 року згідно якого: «Цим актом підтверджується, що відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди №2 від 23.06.2021 року до Договору №МІМ-23/06/21 від 23.06.2021 виконано роботи/надано послуги на загальну фіксовану суму - 20000,00 грн. Цим актом підтверджується, що професійна правова (правнича) допомога відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 23.06.2021 до договору №МІМ-23/06/21 від 23.06.2021 надана в повному обсязі. Цим актом підтверджується, що сторони не мають претензій один до одного» (Т. 2, а.с. 163-165).
Убачається, що за виставленим АО рахунком №56 від 19.06.2024 року, позивачка сплатила 10000,00 грн. (Т. 2, а.с. 197-198).
Згідно наявних в матеріалах справи ордерів на надання правничої (правової) допомоги, АО «Капітал Партнерс» доручало представлення інтересів позивачки двом адвокатам, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Т. 1, а.с. 12, Т. 2, а.с. 62).
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України: 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. 8. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі N927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 775/9215/15ц). Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі N 910/9714/22).
У даній справі ціна позову складала 1146819,00 грн., а рішенням суду позов задоволений частково, на суму 567200,00 грн. Тобто у відсотковому співвідношенні позов задоволений на 49%.
Ураховуючи положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, позивачка має право на відшкодування їй витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9800,00 грн. (20000,00 грн. х 49%) пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
Суд частково погоджується із посиланнями Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо годин витраченого адвокатом часу, збільшенням часу судового розгляду в зв'язку з необхідністю визначення належних осіб для представлення інтересів держави, розмежуванням видів наданої правової допомоги, які фактично є одним видом допомоги.
Разом з цим, суд ураховує складність справи, ціну позову, підтверджену пов'язаність витрат із розглядом справи та зважаючи на принципи розумності і справедливості вважає, що пропорційне відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9800,00 грн. за конкретними обставинами справи не може бути зменшене і такою сумою охоплюються в тому числі посилання ГУ НП у м. Києві щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно заперечень Державної казначейської служби України про те, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути стягненні не з Державного бюджету України, а з органів, дії яких стали підставою для звернення до суду із відповідним позовом, суд вважає, що такі заперечення є безпідставними.
В постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18 (провадження № 61-17919св20), викладено такі правові висновки: Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то вони компенсуються йому за рахунок держави. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення експертизи.
У постанові Верховного суду від 11.08.2022 року в справі №703/468/21 вказано: ухвалюючи додаткове рішення у справі, спір в якій стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, суд першої інстанції, врахувавши, що позов задоволено, позивачем надані належні докази на підтвердження понесених витрат, розмір яких відповідає критеріям реальності та розумності, є співмірним зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, дійшов правильно висновку про наявність підстав для стягнення саме з Державного бюджету України на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу. Натомість, безпідставно не застосувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що у вказаній категорії справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, в даному випадку - Черкаську обласну прокуратуру та Головне управління Національної поліції в Черкаській області, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.
Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви сторони позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 9800,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на корись ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 9800 (дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст додаткового рішення суду складений 08.07.2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Держава Україна в особі Київської міської прокуратури (м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583);
Третя особа - Державна казначейська служба України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646).
Суддя -