Справа №:755/8106/24
Провадження №: 2/755/5309/24
"03" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд: стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину.
Позивачта її представник в судове засідання не з'явились. Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Подав заяву в якій просить провести судове засідання без його участі, позов підтримує повністю, проти ухвалення рішення не заперечує.
15 травня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 червня 2015 року уклали шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис за номером № 1096, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 червня 2015 року. Даний факт сторонами не оспорюється.
Під час перебування у шлюбі у подружжя народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 828 Дніпровським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Згідно положень ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з положень ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, судовий (спірний) спосіб виконання обов'язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості (договору) між батьками про сплату аліментів.
Виходячи з положень статей 181, 182 Сімейного кодексу України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що малолітні діти проживають разом з матір'ю, перебувають на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства мають право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідач ОСОБА_2 , батько дитини, є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина.
Тому враховуючи матеріальне становище відповідача, визначення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини у відповідній частці від заробітку (доходу) батька дитини узгоджується з положеннями ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України.
Тому враховуючи матеріальне становище відповідача, визначення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини у відповідній частці від заробітку (доходу) батька дитини узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень частини другої та третьої статі 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватись до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Враховуючи надані позивачем докази, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача стосовно його стану здоров'я та матеріального становища, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, у зв'язку з чим суд присуджує до сплати аліментів відповідачу, починаючи з 28 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 60 коп., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
На підставі викладеного та керуючись ст. 150, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 133, 141, 191, 263,-265, 274-279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.О. Яровенко