Справа № 372/2133/24
Іменем України
02 липня 2024 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медвин Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
по ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17 квітня 2024 року о 00 годині 33 хвилин, в. Обухів Київської області по вул. Київській,115, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «HONDA СR-V» державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» або в закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що він дійсно відмовлявся проходити огляд для визначення стану сп'яніння, оскільки не керував транспортним засобом.
Свідок ОСОБА_2 показав, що він перебував у автомобілі, коли поліцейські зупинили транспортний засіб, огляд проводився із порушеннями.
Поліцейський ВРПП Обухівського РУП ГУНП в Київській області Точилкін А.В. в судовому засіданні пояснив, що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відповідають дійсності, в протоколі відображено обставини вчинення ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також пояснив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та був зупинений працівниками поліції, було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» на місця зупинки або в закладі охорони здоров'я, на що він відмовився, у зв'язку з цим на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР України, за що законом передбачена відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважаю, що факт вчинення вказаного правопорушення підтверджується відповідними доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 680002 від 17.04.2024 року, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та іншими матеріалами справи.
Поряд з тим, ОСОБА_1 в суді заперечив наявність підстав для проведення йому огляду на стан сп'яніння із єдиної причини - через те, що він не був у той час водієм, не керував транспортним засобом, отже не підлягає адміністративній відповідальності.
Оцінюючи вказану захисну позицію судом надана правова оцінка як кожного дослідженого під час розгляду справи доказу, так і сукупності доказів. За результатами оцінки доказів подібну захисну позицію слід визнати недоведеною і непереконливою з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, під час розгляду справи було переглянуто відеозаписи з боді-камер поліцейських, якими переконливо спростовано доводи захисної позиції ОСОБА_1 , зокрема відеозаписом зафіксовано переслідування службовим автомобілем автомобіля «Хонда» під час комендантської години, а також перебування саме ОСОБА_1 на водійському сидінні цього автомобіля після зупинки за допомогою спецсигналів. Настання події саме під час комендантської події додатково підтверджує достатність правових підстав для зупинки автомобіля та перевірки особи, тобто правомірність вимог працівників поліції. Також на це вказують додатково покази свідка, який вказував на перебування у салоні автомобіля осіб із запахом алкоголю. Сукупність всіх досліджених в суді доказів достатньо переконливо і об'єктивно підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем, який передував зупинці та пред'явленню документів для перевірки на вимогу працівникам поліції.
Аналіз характеру зафіксованого відеозаписом спілкування ОСОБА_1 із поліцейськими дає достатні підстави вважати, що працівники поліції безпосередньо на місці події неодноразово наголошували на факті саме зупинки автомобіля під його керуванням, а також на тому, що передача їм документів ним була викликана саме через підозру у керуванні автомобілем у стані сп'яніння.
Згідно ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд на стан сп'яніння може проводитися поліцейським на місці вчинення правопорушення або у медичному закладі, що входить до спеціально затвердженого переліку. Огляд на стан сп'яніння у медичному закладі проводиться у разі відмови водія від огляду поліцейським, у разі незгоди з результатами огляду поліцейським, якщо у водія є ознаки перебування під впливом лікарських або наркотичних препаратів, а також якщо водій став учасником ДТП в якому є постраждалі.
Під час розгляду справи в суді, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовані не були, будь-яких належних і допустимих доказів невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення суду не подано, позиція захисту виявилась необґрунтованою і непереконливою, повністю спростована належними і допустимими доказами під час судового розгляду, тому суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною.
Обставин, які відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом'якшували відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обтяжували відповідальність, судом не встановлено.
На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий і сімейний стан, наявність постійного місця проживання, виходячи з доведеності вини порушника та не визнанні її останнім, вважаю за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки на думку суду застосування до нього саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 27, 33, 34, 35, 38, 40-1, 130, 277, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в порядку виконання постанови штраф має бути сплачений на рахунок - Отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA488999980313030149000010001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (УАП); отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови - з дня отримання її копії.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови - три місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Кравченко М.В.