03 липня 2024 року Справа № 915/357/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227)
до відповідача: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 40; ідентифікаційний код 23399393)
про: стягнення грошових коштів,
26.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 26.06.2024 (вх. № 7602/24), в якій товариство просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 по справі № 915/357/23 на один рік з дня ухвалення такого рішення.
За приписами ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 27.06.2024 розгляд заяви Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» б/н від 26.06.2024 (вх. № 7602/24) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 915/357/23 призначено на 03 липня 2024 року о 13:30; запропоновано позивачу подати до суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо заяви Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» б/н від 26.06.2024 (вх. № 7602/24) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 915/357/23.
01.07.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 28.06.2024 (вх. № 7793/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 01.07.2024.
01.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 01.07.2024 (вх. № 7825/24) про приєднання до матеріалів справи платіжної інструкції №1598 від 28.06.2024 на суму 3 000 000,00 грн, на підтвердження часткового погашення основного боргу за рішенням суду.
02.07.2024 до суду від позивача надійшли пояснення (заперечення) б/н від 01.07.2024 (вх. № 7860/24) на заяву про відстрочення виконання рішення від 12.06.2024 по справі № 915/357/24, за змістом яких товариство просить суд відмовити АТ «Миколаївобленерго» у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі 915/357/23.
Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
В судове засідання 03.07.2024 з'явилися представники обох сторін, яких суд заслухав.
03.07.2024 за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про відстрочення виконання судового рішення, на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Ознайомившись з матеріалами заяви, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, суд встановив таке.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 було частково задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»; закрито провадження у справі № 915/357/23 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 61 542 921,95 грн у зв'язку із відсутністю предмета спору; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 5 000 000,00 грн, 3 % річних в розмірі 1 412 969,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 888 603,56 грн, а також 128 907,67 грн судового збору; в решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 170 295,59 грн, 3 % річних в розмірі 172 472,84 грн, інфляційних втрат в розмірі 284 580,27 грн відмовлено позивачу: повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 853 004,62 грн.
У подальшому, 26.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 26.06.2024 (вх. № 7602/24), в якій товариство просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 по справі № 915/357/23 на один рік з дня ухвалення такого рішення.
Вказана заява відповідача обґрунтована, зокрема, тим, що у зв'язку з військовим станом в Україні та тяжким фінансовим становищем АТ «Миколаївобленерго» не має можливості своєчасно виконати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 по справі № 915/357/23 та вимушене просити про відстрочку виконання рішення суду.
Відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Також відповідач зазначає про те, що АТ «Миколаївобленерго» здійснює свою ліцензовану діяльність щодо розподілу електричної діяльності в межах м. Миколаєва та Миколаївської області, а також віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 та належить до підприємств, що забезпечують життєдіяльність населення, об'єктів безпеки і оборони, лікарень та медичних закладів та інших об'єктів критичної інфраструктури на території м. Миколаєва та Миколаївської області. З початку збройної агресії з боку російської федерації м. Миколаїв та Миколаївська область потерпає від постійних артилерійських та ракетних обстрілів, що призвело до знищення або пошкодження електричних мереж АТ «Миколаївобленерго». За час воєнного стану в Україні, агресором було пошкоджено 1283 об'єкта Товариства (деякі об'єкти зазнавали таких пошкоджень неодноразово), що забезпечують стабільний розподіл електричної енергії споживачам м. Миколаєва та Миколаївської області, як населенню, так і підприємствам, фізичним особам-підприємцям, державним і комунальним закладам, органів місцевого самоврядування, лікарень, котелень, об'єктів оборонної сфери та інших об'єктів критичної інфраструктури тощо. Невідкладні ремонтні роботи з відновлення електричних мереж та обладнання Товариства, що були пошкоджені внаслідок постійних артилерійських та ракетних обстрілів, як того вимагає Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії, Правила улаштування електроустановок, є головними і пріоритетними роботами для забезпечення сталого функціонування Об'єднаної енергетичної системи України. Усі наявні ресурси АТ «Миколаївобленерго» постійно використовуються для ремонту та відновлення пошкоджених бойовими діями мереж задля забезпечення споживачів електричною енергією.
Відповідач наголошує, що є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області. Так, станом на 12.06.2024 пошкодженим/знищеним є наступне майно Товариства: енергооб'єкти (ЛЕП-35 кВ і вище - 129 шт.; ЛЕП-6(10) кВ - 208 шт.; ЛЕП 0,4 кВ - 578 шт.; ПС-35 кВ і вище - 40 шт.; РП, ТП-6(10) кВ- 230 шт.; споруди та майно - 98 шт.), орієнтовна вартість збитків (орієнтовна вартість відновлення пошкодженого електрооблад завданих Товариству внаслідок російської агресії становить близько 12 313 654,27 тис. грн.(копія переліку пошкодженого/знищеного майна Товариства додана до заяви). Крім того, на сьогоднішній день по Товариству розрахунки за надані послуги з розподілу та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії знаходяться на дуже низькому рівні, оскільки споживачі Товариства, у зв'язку з введенням воєнного стану не сплачують виставлені рахунки. Станом на 01.06.2024 загальна дебіторська заборгованість споживачів перед Товариством за надані послуги складає 391 041 553,07 грн., що підтверджується довідкою від 14.06.2024 № 05.01/01-26/174. Окрім цього, від початку військової агресії російської федерації в більшості операторів системи розподілу спостерігалось значне зниження обсягів розподілу (доходів), приріст заборгованості споживачів, що як наслідок призвело до неможливості своєчасних розрахунків, в тому числі, й за послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго» та подання останнім позовів до суду.
Відповідач зазначає, що на сьогодні, виконання рішення суду в повному обсязі в значній мірі ускладнює фінансовий стан АТ «Миколаївобленерго» та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, враховуючи важливе соціальне значення підприємства, що є недопустимим.
За такого, заявник зазначає, що відстрочення виконання Рішення має для Товариства важливе значення. При цьому, відповідач жодним чином не ухиляється від виконання Рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, в тому числі і шляхом відстрочення його виконання.
Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що НЕК «Укренерго» належить до Державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури. Окрім цього, НЕК «Укренерго» входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Як загальновідомо із офіційних засобів масової інформації, НЕК «Укренерго» в результаті ракетних атак на енергетичні об'єкти магістральних мереж України зазнало пошкоджень, що як наслідок для відновлення стабільної роботи енергоспроможності держави потребує великих фінансових витрат. В результаті військової агресії РФ і завдання матеріальної шкоди Позивачу шляхом пошкодження та знищення майна, правоохоронними органами України порушено сотні кримінальних проваджень за ознаками ч.1 ст.438, ст.ст.191, 289, 185 Кримінального кодексу України. Лише по фактам скоєних злочинів на території Миколаївської, Одеської, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської областей, відповідно до інформації, отриманої від правоохоронних органів, в провадженні СБУ та Національної поліції України знаходиться більше 50-ти кримінальних проваджень, порушених станом на липень 2023 року. Обстріли енергооб'єктів НЕК «Укренерго» продовжуються і на теперішній час.
Позивач зазначає, що відновлення нормальної роботи пошкоджених об'єктів електроенергетики Позивача, які потребують великого фінансування є першочерговим завданням, оскільки має вкрай важливе значення для перемоги над агресором та забезпечення життєдіяльності громадян України. При цьому відновлювальні роботи вимагають неабияких коштів та зусиль, а в умовах, коли зменшилися обсяги постачання електричної енергії, погіршився стан розрахунків контрагентів. Затримка отримання коштів стратегічним підприємством створює негативні фінансові ризики особливо в період військової агресії російської федерації, які могли бути направлені на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури.
Товариство також зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі призведе до порушення майнових інтересів НЕК «Укренерго», як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання. Порушуючи договірні зобов'язання, Відповідач створює умови з-за яких виникає загроза щодо виконання Позивачем своїх зобов'язань по обслуговуванню енергооб'єктів Позивача, оплати праці працівникам Позивача та виконанню грошових зобов'язань з третіми особами, виконання кредитних зобов'язань, тощо. Враховуючи ситуацію, що склалася в державі у зв'язку з військовою агресією РФ, та обстрілами збройними силами РФ критичної інфраструктури Позивача, яка розміщена на всій території нашої держави, задоволення судом заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суду, вплине на можливість Позивача проводити роботи по відновленню пошкодженого майна в межах коштів, задоволених судом по справі №915/357/23.
Отже, позивач вважає, що у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви Відповідача та відстрочення виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного вище, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 3-4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території України, зокрема Миколаївської області, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб, який постійно продовжується.
При цьому, суд враховує, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки, збройна агресія російської федерації мала негативний вплив як на позивача, так і на відповідача.
Однак, під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Судом враховано, що несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося у зв'язку із скрутним фінансовим становищем боржника, що є наслідком пошкодження/знищення майна підприємства в результаті російської агресії на території Миколаївської області та необхідністю його відновлення за власний рахунок, наявністю дебіторської заборгованості споживачів перед Товариством за надані послуги з розподілу електроенергії, товариство відноситься до об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури та має важливе соціальне значення для забезпечення безперервного виробничого циклу.
При цьому, судом враховано, що відповідачем протягом розгляду справи та станом на даний час погашено значну частину основної заборгованості, заявленої позивачем до стягнення та стягнутої рішенням суду.
В той же час, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
Суд також наголошує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Тобто, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Відповідно до положень статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши подану заяву та дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд зазначає, що запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія російської федерації мала негативний вплив як на позивача, так і на відповідача.
Однак, за переконанням суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків для споживачів електроенергії в умовах воєнного стану, оскільки АТ «Миколаїобленерго» надає послуги розподілення електроенергії, виконує ремонтні, монтажні роботи, роботи з технічного обслуговування, відновлювальні роботи та інші на території Миколаївської області.
Так, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07 жовтня 2003 року).
Суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду дасть можливість боржнику належним чином розрахуватися зі стягувачем.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши докази надані боржником, в їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб'єктів господарювання, а отже негативно впливає на сторін спору, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» б/н від 26.06.2024 (вх. № 7602/24) та про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 по справі № 915/357/23 на 6 місяців з дати ухвалення такого рішення, до - 12.12.2024.
На переконання суду, строк відстрочення виконання рішення у цій справі, не може бути визнаний надмірним і не розглядається як такий, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Таким чином, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 220, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» б/н від 26.06.2024 (вх. № 7602/24) про відстрочення виконання судового рішення від 12.06.2024 по справі № 915/357/23 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2024 по справі № 915/357/23 на 6 місяців з дати ухвалення такого рішення, до - 12.12.2024.
3. В іншій частині заяви - відмовити заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 08.07.2024.
Суддя О.Г. Смородінова