Справа № 646/5225/24
№ провадження 1-кп/646/823/2024
05.07.2024 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024221100000443 від 13.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження, які брали участь у підготовчому судовому засіданні
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за час перебування під вартою ризики не зменшились, а тому застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В обґрунтування доцільності продовження обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор послався на необхідність запобігти спробам обвинуваченого :
- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 , проходить військову службу на посаду номера обслуги 2 кулеметного взводу роти вогневої НОМЕР_1 , солдата резерву ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_2 , місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинуваченого до та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків судового розгляду та створить можливості для ОСОБА_3 , незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, на переконання прокурора, не може запобігти зазначеним вище ризикам; враховуючи, що злочин було вчинено із застосуванням насильства, визначати суму застави недоречно.
Обвинувачений заперечував проти продовження запобіжного заходу, зазначаючи що бажає продовжити нести військову службу.
Захисник підтримала думку свого підзахисного, зазначила, що ризики, зазначені прокурором зменшилися, не має наміру впливати на свідків, та просила обрати запобіжний захід у вигляді арешту у військовій частині.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 12 квітня 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.04.2024 ОСОБА_3 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 14 травня 2024 року включно.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.05.2024 продовжено строк запобіжного заходу до 11 липня 2024.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом при вирішенні питання про необхідність продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлена наявність ризику, визначеного п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: реальна можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової служби на посаді номера обслуги 2 кулеметного взводу роти вогневої НОМЕР_1 , солдата резерву ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_2 , місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу, в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків або потерпілого, які судом ще не допитані.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Таким чином, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 свідчить про існування високої ймовірності ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню, оскільки ризик втечі може бути розцінений ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування
Існуючі вищенаведені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України, які суд оцінює у сукупності, а не окремо, унеможливлюють зміну обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який, який не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
На переконання суду, існування ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч. 1 ст.177 КК України - знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення прокурором належним чином не обґрунтований та вчинення інших кримінальних правопорушень, а саме передбачених ст.ст.407, 408 КК України, прокурором не доведені та обґрунтовані виключно статусом обвинуваченого ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 судом на теперішній час не встановлено.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленому ризику кримінального провадження, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством.
Суд зазначає, що встановлені обставини про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений ризик до малоймовірності чи до його виключення.
Суд не ігнорує ті аргументи і доводи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконанні процесуальних рішень у справі.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.
Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою, передбачений статтею 197 КПК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та значну складність справи, яка потребує тривалого часу для її судового розгляду. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вищеперерахованих ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Щодо визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, суддя зазначає, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, відсутні підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 206, 322, 331 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 02 вересня 2024 року включно, без визначення застави.
Строк дії ухвали до 02 вересня 2024 року включно.
Ухвала в частині продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1