вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2024 р. Справа№ 910/18668/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників сторін:
від позивача: Авєріна М.В. - посвідчення № 030301;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 (повний текст - 06.05.2024)
у справі № 910/18668/23 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про зобов'язання виконати умови договору,
1. Короткий зміст заявлених вимог
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання виконати умови п. 1.1. Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 11.09.2023, пункти 1.1.3.1.6., 1.1.3.2.10. Умов та Правил надання банківських послуг у редакції, чинній з 07.11.2023, та у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 здійснити примусове списання коштів з депозитного рахунку боржника, відкритого в АТ КБ «Приватбанк».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно було відмовлено у виконанні платіжної інструкції позивача про списання коштів з арештованого рахунку боржника за виконавчим документом в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, а, тим самим, порушено умови укладеного із позивачем договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» виконати пункт 1.1. Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 11.09.2023, пункти 1.1.3.1.6., 1.1.3.2.10. Умов та Правил надання банківських послуг у редакції, чинній з 07.11.2023, та в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 здійснити примусове списання коштів з депозитного рахунку боржника ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк». Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 27.05.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 28.05.2024), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/18668/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до АТ КБ "ПриватБанк" відмовити повністю. Здійснити розподіл судових витрат. Розгляд справи здійснювати за участю (з викликом) АТ КБ "ПриватБанк". Також поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 24.04.2024 по справі № 910/18668/23 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/18668/23, розгляд якої призначено на 02.07.2024.
В судове засідання 02.07.2024 з'явилась лише представниця позивача, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник апелянта в судове засідання 02.07.2024 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку 03.06.2024 в особистий кабінет сторони ухвали суду від 03.06.2024.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
У поданій апеляційній скарзі вважає рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/18668/23 в частині задоволених вимог незаконним, необґрунтованим, таким, що прийняте за неповного дослідження всіх обставин справи, які входять до предмета доказування, неправильного тлумачення, застосування норм матеріального права та грубого порушення норм процесуального права в зв'язку з цим оскаржуване рішення, за доводами скаржника, підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про повну відмову в задоволенні позову, виходячи із наступного.
За доводами скаржника є неправомірним висновок суду першої інстанції відносно зазначення про те, що банком порушено свої договірні зобов'язання та вимоги чинного законодавства перед позивачем в частині невиконання платіжних інструкцій на примусове списання коштів з боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. А тому апелянт вважає, що у банка відсутні законні та обґрунтовані підстави для розірвання депозитного договору.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги зазначені висновки Верховного Суду. Порушення норм матеріального права полягає в незастосуванні та/або невірному застосуванні ст. 651, 1060, 1061 ЦК України, що, в свою чергу, призвело до ухвалення незаконного оскаржуваного рішення про задоволення позову.
Окрім цього, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що наразі всі валютні операції здійснюються з урахуванням вимог Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» (надалі - Постанова № 18). Постановою № 18 запроваджено особливий порядок купівлі та переказу іноземної валюти (пункти 12,14 Постанови № 18). Неможливість фактичного виконання судового рішення, на підставі якого вирішено судом стягнути з боржника грошові кошти на користь стягувача в іноземній валюті зумовлена встановленням відповідних обмежень державою Україна та такі обмеження є тимчасовими. Дії, які вчиняються з боку державного виконавця щодо примусового стягнення еквіваленту суми у національній грошовій одиниці призведе до зміни грошового еквіваленту зобов'язання та фактичного «обходу» вимог Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період воєнного стану».
Таким чином, скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову повністю.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу позивача та пояснень третьої особи
У поданому відповідачем відзиві сторона зазначила, що статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» примусове списання грошових коштів з рахунку не обумовлюється та не ставиться у залежність від умов договору вкладного (депозитного) рахунку боржника, на якому такі кошти розміщені. Навпаки - наявність у боржника депозитного рахунку прямо підтверджує наявність у нього власних коштів, які не мають спеціального призначення у розумінні статті 48 Закону, а отже підлягають зарахуванню на рахунок відділу шляхом примусового списання з вкладного (депозитного) рахунку боржника.
Більше того, за доводами позивача, наявність коштів на депозитному рахунку боржника свідчить про недобросовісність боржника, який свідомо не спрямовує у добровільному порядку ці кошти на виконання рішення, що набрало законної сили. Це є самостійною підставою для застосування заходів примусу - примусового списання цих коштів на рахунок відділу шляхом виконання банком відповідної платіжної інструкції виконавця.
Таким чином, позивач вважає, що виходячи з вищевикладеного, примусове списання власних коштів боржника з депозитного рахунку боржника на рахунок відділу є безумовним правом виконавця, яке порушено відповідачем внаслідок невиконання Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила або договір), а саме: Розділу «Загальні положення», підрозділів 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., 3.1.5. договору у редакції, чинній з 07.11.2023, що спричинило звернення відділу до суду з відповідним позовом.
Також позивач у відзиві зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом електронного обміну АСВП надійшло повідомлення про накладення арешту на рахунки боржника на підставі постанов, жодних повідомлень та документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на певних рахунках боржника, заборонено звертати стягнення, від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надходило. А тому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 11.09.2023 шляхом підписання заяви про приєднання Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) приєднався до розділу «Загальні положення», підрозділів 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., 3.1.5. Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» (надалі також - Банк, відповідач), що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. заяви про приєднання банк зобов'язується відкрити клієнтові рахунок на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та відкривати поточні рахунки в майбутньому, приймати, зараховувати на нього грошові кошти, що йому надходять, виконувати платіжну інструкцію клієнта про перерахування, видачу відповідних сум з рахунка, здійснювати розрахунково-касове обслуговування та проведення інших операцій за рахунком, в тому числі через систему дистанційного обслуговування, в порядку, визначеному законодавством та цим Договором, а клієнт зобов'язується сплачувати банку винагороду, передбачену чинними тарифами банку.
На підставі заяви про приєднання від 11.09.2023 позивачу відкрито у банку рахунок «Депозитні суми та кошти, стягнуті з боржника органами державної виконавчої служби», номер НОМЕР_1 .
Пунктом 1.4.1. заяви про приєднання сторони узгодили, що підписуючи договір, клієнт надає банку згоду на виконання кредитових та дебетових переказів шляхом виконання банком відповідних платіжних інструкцій на умовах, визначених цим договором.
Платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п. 1.1.1.62. договору).
За умовами п. 1.1.3.1.6. договору банк зобов'язаний виконувати платіжні інструкції клієнта в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством та цим договором.
Відповідно до п. 1.1.3.2.10. договору у разі накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунку клієнта, або отримання платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) грошових коштів з рахунка клієнта, скасувати встановлений кредитний ліміт за рахунком клієнта. У разі отримання платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) грошових коштів з рахунка клієнта, банк може списувати тільки власні кошти клієнта. Кредитний ліміт може бути відновлений після зняття арешту з грошових коштів на рахунку клієнта.
Як було зазначено позивачем, у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2015 у справі № 754/1035/15-ц, яке набрало законної сили 24.11.2015, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/2548/812/56471 від 08.06.2007 у розмірі 90 772 доларів США 72 цента, що за курсом НБУ станом на 07.11.2015 становило 1 313 541,17 грн та понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що в межах вказаного виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа № 754/1035/15-ц від 11.11.2015 державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були винесені постанови про арешт коштів боржника від 04.04.2020, від 31.12.2020, від 21.09.2021, від 16.02.2022, від 21.06.2022, від 10.10.2023, які направлені до банківських установ, у тому числі - до відповідача, засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження (надалі - АСВП).
В подальшому від АТ КБ «Приватбанк» через АСВП надійшло повідомлення про накладення арешту на рахунки боржника на підставі вищевказаних постанов.
За доводами позивача, у зв'язку із відсутністю відповідей банку на вказану претензію та залишення останнім її без задоволення, позивач 27.11.2023 повторно на рахунок боржника - ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , відкритий в банку, спрямував платіжну інструкцію № 12837 про примусове списання коштів, втім банк відмовив у її виконанні з підстав: «не передбачені підстави для розірвання депозитного договору».
Разом з цим, оскільки станом на 30.11.2023 відповіді на претензію позивача від банку не надходило, платіжні інструкції про примусове списання коштів з арештованого рахунку боржника у банку не виконані, при цьому, на такому рахунку підтверджено наявність коштів у розмірі 171,62 грн, однак документів, які підтверджують, що на ці кошти заборонено звертати стягнення від відповідача до позивача не надходило.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом апеляційної інстанції зазначає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Частина 2 вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Як було зазначено раніше, в межах вказаного виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа № 754/1035/15-ц від 11.11.2015 державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були винесені постанови про арешт коштів боржника від 04.04.2020, від 31.12.2020, від 21.09.2021, від 16.02.2022, від 21.06.2022, від 10.10.2023, які направлені до банківських установ, у тому числі - до відповідача, засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження (надалі - АСВП).
В подальшому від АТ КБ «Приватбанк» через АСВП надійшло повідомлення про накладення арешту на рахунки боржника на підставі вищевказаних постанов.
04.10.2023 позивачем сформована платіжна інструкція № 181 про списання коштів з арештованого рахунку боржника НОМЕР_2 на підставі рішення суду від 11.11.2015 у справі № 754/1035/15-ц, у відповідь на яку банк надіслав повідомлення про відмову у виконанні вказаної платіжної інструкції із обґрунтуванням підстав такої відмови: «не передбачені підстави для розірвання депозитного договору».
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови у виконанні вказаної платіжної інструкції, що обґрунтовується наступним.
Відповідно до частин 1-3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Частиною 1 ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1072 ЦК України банк виконує платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Разом з цим, поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначає Закон України «Про платіжні послуги», статтею 1 якого визначено, що платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили,
Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.
В цій частині обґрунтованими є доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги». Відповідно до вказаної норми ініціатором платіжної операції може бути обтяжувач - у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на кошти на рахунку платника, здійснюється обтяжувачем шляхом надання ним платіжної інструкції надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку такого платника відповідно до умов договору між обтяжувачем та платником (ч. 4 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги»).
Як визначено у п. 12 ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги», платіжні операції, ініційовані обтяжувачем з метою звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на кошти на рахунку платника, не потребують надання платником згоди на їх виконання, за умови повідомлення платником надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку платника про таке обтяження.
Таким чином, в даному випадку, позивач є органом, на який законом покладено функцію з примусового виконання рішень та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Так, позивачем були вчинені дії з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2015 у справі № 754/1035/15-ц, яке набрало законної сили 24.11.2015 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Разом з цим, відповідно до частин 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання вказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем позивача 04.04.2020, 31.12.2020, 21.09.2021, 16.02.2022, 10.10.2023 були винесені постанови про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 53167095, які направлені до банківських установ (в тому числі - до відповідача). При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів в розумінні ст. ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, які б підтверджували, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення.
В цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє як безпідставні доводи скаржника з посиланням на Постанову Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період воєнного стану». Доводи скаржника про те, що дії, які вчиняються з боку державного виконавця щодо примусового стягнення еквіваленту суми у національній грошовій одиниці призведе до зміни грошового еквіваленту зобов'язання та фактичного «обходу» вимог Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період воєнного стану». Так, вказані доводи є помилковими, оскільки вказана постанова (а саме пункт 12 та 14, на які посилається скаржник) не регулює порядок вчинення виконавчих дій та не встановлює жодних обмежень саме для державних виконавців щодо примусового виконання рішення суду. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції в даному контексті також відхиляє через необґрунтованість доводи скаржника про неправомірну зміну способу виконання рішення у справі № 574/1035/15, оскільки вказане жодним чином не стосується позивача та не порушує жодних його прав. Більше того, вказані обставини (як правомірно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу) не входять до предмету доведення у даній справі. А тому не підлягає до застосування правова позиція Верховного Суду у справі № 904/1478/15 від 11.04.2018 (на яку посилався апелянт).
В даному випадку оскільки за умовами договору відповідач зобов'язаний виконувати платіжну інструкцію клієнта (позивача) в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством та договором (п. 1.1. заяви про приєднання, п. 1.1.3.1.6. договору). Тоді як відмова банку у виконанні платіжної інструкції про примусове списання коштів з арештованого самим банком вкладного (депозитного) рахунка боржника за виконавчим провадженням - суперечить положенням наведених норм, оскільки сам факт накладення арешту на рахунок є підставою для списання з нього коштів.
Інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Отже, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/18668/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №910/18668/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.07.2024.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім