Провадження № 11-сс/821/218/24 Справа № 705/3490/24 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 липня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора (відеоконференція) захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2024 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Умань, Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого у КП «Комунальник» на посаді водія, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий ВРЗСТ СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням, що було погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2024 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який відраховувати з моменту фактичного затримання підозрюваного - 08 червня 2024 року.
Дія ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 06 серпня 2024 року.
Визначенои ОСОБА_8 розмір застави - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 242 240,00 гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваним вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави, покладено на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися з м. Умань Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначено по 06 серпня 2024 року.
Роз'яснено підозрюваному, наслідки невиконання обов'язків заставодавцем з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22:00 до 06:00 год з покладенням на останнього обов'язків.
В разі неможливості обрати більш м'який запобіжний захід, просить зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн.
В апеляційній скарзі адвокат вказує, що прокурором жоден ризик передбачений ст. 177 КПК України не доведений. Підозрюваному не має сенсу переховуватися від органу досудового розслідування та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування досудового розслідування. Вказує, що підозрюваний свою вину в ДТП визнає повністю, щиро розкаюється, сприяє розслідуванню.
Крім того, апелянт вказує, що у підозрюваного на утриманні перебуває троє малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства. Він має роботу, вживає заходи для надання допомоги потерпілим на лікування. На час повідомлення про підозру, потерпілим була надана часткова допомога на медикаменти в сумі 20000,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Із клопотання вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 21 години 30 хвилин, керував автомобілем марки «ВАЗ - 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався ним в межах населеного пункту, в темну пору доби, по сухому асфальтобетонному покритті вулиці Шевченка, в селі Родниківка, Уманського району, Черкаської області, в напрямку від вулиці Павлова, м. Умань до провулку Шевченка, села Родниківка. Маючи можливість спостерігати за рухом та розміщенням на проїзній частині пішоходів, він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п. 1.5., 2.3. б), 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху України.
В результаті порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій ОСОБА_8 , біля будинку АДРЕСА_2 , допустив наїзд передньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішоходів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та малолітню ОСОБА_13 , внаслідок чого останні отримали тілесні ушкодження, що згідно з пп. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя, а саме:
- у пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої важкої черепно-мозкової травми, перелому тім'яної кістки і забою головного мозку;
- у пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої важкої черепно-мозкової травми, травматичного субарахноїдального крововиливу, закритого перелому тіла S1 хребця, першого крижового хребця і забою головного мозку з формуванням геморагічних осередків в лобних частках головного мозку;
- у малолітнього пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритої важкої черепно-мозкової травми, перелому тім'яної кістки справа і забою головного мозку.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля марки "ВАЗ - 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 , а саме вимог пункту 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та малолітній ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, для виконання яких він перешкод технічного характеру не мав.
08.06.2024 року, о 12 год. 34 хв., ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.06.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру.
Отже ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_8 від дачі показів відмовився відповідно до ст. 63 Конституції України.
Слідчим суддею зазначено, що на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити вірогідність та достатність причетності підозрюваного до кримінально-караних дій для застосування щодо нього обмежувального заходу, надані стороною обвинувачення фактичні дані, що містяться в долучених до клопотання матеріалах, є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, з чим закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З огляду на такі обставини, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого злочину.
Що стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених в клопотанні слідчого, то колегія суддів вважає, що їх наявність доведена матеріалами кримінального провадження.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід обирається з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Також колегією суддів береться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, вік підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків, наявність утриманця, стан його здоров'я.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також характеру вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що слідчим суддею було вірно враховано усі ці обставини і вірно зроблено висновок про наявність ризиків, що підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті і безальтернативний вид покарання. При цьому, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі, рішення у справах: «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»); незаконно впливати на свідків та інших осіб, у тому числі на співучасників вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні (оскільки відомостями та іншими обставинами, що підлягають доказуванню, володіють свідки, а тому з метою зміни показів на користь підозрюваного він може впливати на останніх); вчинити інше кримінальне правопорушення (оскільки підозрюваний матиме можливість здійснювати пошуки осіб, які бажають незаконно перетнути кордон України, крім цього організувати незаконний перетин для відшуканих осіб та отримати за це неправомірну вигоду.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбачених ст.177КПК України та зазначених у клопотанні слідчого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підозрюваному ОСОБА_8 обґрунтовано обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Прохання сторони захисту в поданій апеляційній скарзі про застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час, є необґрунтованим, оскільки слідчим суддею, при обранні основного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не надано стороною захисту апеляційному суду і будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Переглядаючи рішення слідчого судді в частині визначеного розміру альтернативного запобіжного заходу, а саме застави, судова колегія бере до уваги те, що застава фактично є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінально процесуальним законом обов'язки, а суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, враховувати положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)) .
У будь-якому випадку із структури статті 5 Конвенції в цілому, та її третього пункту, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого (підозрюваного); встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого (підозрюваного); помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, визначивши ОСОБА_8 , альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави, належним чином своє рішення в частині встановленого розміру застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн., не мотивував та не обґрунтував, а тому рішення слідчого судді слід скасувати, зважаючи на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду не має права змінити ухвалу.
Беручи до уваги обставини даного кримінального провадження, майновий та сімейний стан ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, те, що він одружений, має трьох малолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, працює водієм у КП «Комунальник», з урахуванням встановлених ризиків, апеляційний суд вважає, що розмір застави слід визначити в межах, передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, покладених на нього.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 404, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2024 року, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Умань, Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого у КП «Комунальник» на посаді водія, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 серпня 2024 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України, визначити запобіжний захід у вигляді застави в межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн, яка може бути внесена, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (застовадавцем) на депозитний рахунок Черкаського апеляційного суду (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640 ; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172 ; код ЄДРПО 42255820 ), після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваним вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави, покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися з м. Умань Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначити по 06 серпня 2024 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: