Справа № 547/442/24 Номер провадження 33/814/884/24Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
05 липня 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Пархоменко Ю.І
одержавши апеляційну скаргу керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Зубка В. на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
встановив:
Цією постановою визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а провадження у справі закрито, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції прокурор Зубко В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 04.06.2024 та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного праовпорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі ста п'ятдесяти розмірів неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши апеляційну скаргу прокурора, вважаю за необхідне відмовити у прийнятті апеляційної скарги до провадження та повернути скаргу апелянту з наступних підстав.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб» від 16 березня 2017 року № 1952-VIII внесено зміни до ст. 294 КУпАП, відповідно до яких прокурор може оскаржити постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу, тобто у випадках застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме ч. 2 ст. 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Як передбачено ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Таким чином, положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7 КУпАП кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
З вищезазначеного випливає, що прокурор не може оскаржувати постанови суду першої інстанції за статтями КУпАП, якщо прийняте судом рішення не стосується обмеження особистої свободи громадян (застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту).
Вищевказана правова позиція була викладена в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року.
У вказаному листі суд зауважив, що правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. Згідно із змінами до ст. 294 КУпАП (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких 12 законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.
Проте, згідно змісту оскаржуваної постанови суду від 04 червня 2024 року, заходів примусового характеру, пов'язаного з обмеженням особистої свободи громадян, до ОСОБА_1 не застосовано. Тобто, в даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 та ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону».
Таким чином частиною 2 статті 294 КУпАП, яка є спеціальною нормою відносно ч. 1 ст. 250 КУпАП, встановлено перелік осіб, наділених правом на апеляційне оскарження. Зазначений перелік суб'єктів апеляційного оскарження є вичерпним.
За таких обставин, у даному випадку прокурор не здійснює нагляд за додержанням законів і не має права оскаржувати постанову суду в апеляційному порядку.
Враховуючи вищезазначене, суддя прийшов до висновку, що прокурор не є суб'єктом, який, відповідно до вимог закону, наділений правом на оскарження постанови судді у даній справі про адміністративне правопорушення, тому апеляційна скарга не підлягає розгляду і підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу, подану керівником Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального Регіону Зубко В. на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, повернути прокурору, як особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду О.І. Захожай