Справа № № 585/2364/24
Номер провадження 1-кп/585/448/24
05 липня 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни клопотання у кримінальному провадженні № 12024200470000235 від 06.03.2024 року про застосування заходів медичного характеру відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бобрик, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
До суду внесено погоджене прокурором клопотання відносно ОСОБА_5 про застосування примусових заходів медичного характеру.
З клопотання та доданих до нього доказів слідує, що ОСОБА_5 05.03.2024 року близько 12.00 год. за місцем спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи протягом року три рази притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП України за вчинення протиправних дій - домашнього насильства, що негативно вплинуло на емоційний стан його матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він пов'язаний спільним побутом.
Відповідно до висновку експерта № 263 від 17.04.2024 року у ОСОБА_6 , наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок дій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок таких систематичних дій з боку ОСОБА_5 . потерпіла ОСОБА_6 зазнала психологічного насильства, яке виразилось в приниженнях, словесних образах, погрозах, які викликали у останньої емоційне пригнічення, психологічні страждання та погіршення якості її життя.
Дії ОСОБА_5 , підпадають під ознаки діяння, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства, щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
У судовому засіданні ОСОБА_5 , надав пояснення, з яких вбачається, що він не заперечує свою причетність до подій, які викладенні у клопотанні. Не заперечує проти задоволення клопотання про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.
Захисник ОСОБА_4 у вирішенні питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 покладався на розсуд суду.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та вважає, що воно підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення прокурора, ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_4 , дослідивши матеріали надані прокурором на підтвердження факту вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище суспільно небезпечного діяння, суд приходить до висновку про доведеність в тому, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126-1 КК України.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 391 від 15.05.2024 року ОСОБА_5 виявляє ознаки «Легкої розумової відсталості» ( виражена дебільність) з порушенням поведінки F70.1.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно - небезпечні діяння.
В силу вимог ч.3 ст.94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку..
Відповідно до ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; або, особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
У відповідності до вимог ст. ст. 511, 512 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування.
Статтею 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме. Частиною 2 статті 513 КПК України передбачено, що суд, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
За приписами, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" № 7 від 03.06.2005 року, Закону України"Про психіатричну допомогу" примусові заходи медичного характеру мають застосовуватись лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу у застосуванні до неї таких заходів. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру. Застосування заходів примусового заходу медичного характеру за рішенням суду може полягати лише в їх застосуванні, при цьому, суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Згідно п. 3 наказу МОЗ України №397від 08.10.2001року "Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади" вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.
З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи надані прокурором в судовому засіданні та заслухавши думки учасників розгляду, суд дійшов висновку, що суспільно-небезпечне діяння мало місце і вчинене воно ОСОБА_5 в стані неосудності, в момент скоєння правопорушення він страждав і в даний час страждає хронічним психічним захворюванням у формі «Легкої розумової відсталості ( виражена дебільність) з порушенням поведінки.» F70.1 та потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, встановлена неосудність ОСОБА_5 на момент розгляду даного кримінального провадження і він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Долю речових доказів вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 372, 512, 513, 516 КПК України, ст.19, 92, 93, 94 КК України, суд,-
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні № 12024200470000235 від 06.03.2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.126-1 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с.Бобрик, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - примусові заходи медичного характеру у вигляді надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Копію ухвали направити до КНП СОР (ОКСЛ) за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 ( тридцяти) днів, з дня її проголошення.
Копію ухвали після проголошення негайно вручити прокурору та захиснику.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_7