Справа № 583/3346/24
2-о/583/136/24
про відмову в відкритті провадження у справі
08 липня 2024 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту порушення трудового законодавства, заінтересована особа Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою мотивуючи її тим, що 22.05.2006 року вона була призначена на конкурсній основі на посаду головного спеціаліста, юрисконсульта юридичного відділу апарату Тростянецької районної державної адміністрації (розпорядження голови РДА від 22.05.06р. №9К). 19.03.2010 року була призначена на посаду начальника юридичного відділу апарату райдержадміністрації як така, що перебувала у кадровому резерві на цю посаду (розпорядження голови РДА від 19.03.2010р. №16К). 23.03.2011 року вона була звільнена з займаної посади за прогули без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України. На її заяву до Тростянецької районної державної адміністрації отримала відповідь від 23.10.18 р. за №02-19/3522, в якій голова Тростянецької районної державної адміністрації О. Сипко зазначив, що відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року Тростянецькою районною державною адміністрацією 15.01.2018 року на її користь було сплачено електронним поштовим переказом кошти у сумі 284,61 грн. - не нараховану та не виплачену премію за грудень 2010 року. А також, повідомляв, що відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року Тростянецькою районною державною адміністрацією 23.02.2018 року на її користь було сплачено електронним поштовим переказом кошти у сумі 607,40 грн. - частину заробітної плати за січень 2011 року. ЄСВ Тростянецька районна державна адміністрація з вищевказаних коштів не сплатила.
Тому просить встановити факт грубого порушення трудового законодавства Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області, при звільненні начальника юридичного відділу апарату Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області ОСОБА_2 23.03.2011 року, що полягає у порушенні порядку виплат всіх сум, що належали ОСОБА_2 як працівнику в день звільнення, в тому числі і ЄСВ до органів Пенсійного фонду України.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви дійшов наступного висновку.
Метою подачі заяви в порядку окремого провадження є встановлення факту протиправної не сплати заінтересованою особою яка була роботодавцем заявниці, єдиного соціального внеску із суми коштів присудженої заявниці заробітної плати та премії згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
В даному випадку із змісту поданої заяви вбачається, що звернення заявниці пов'язане із захистом її прав як застрахованої особи на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (соціальні гарантії на випадок безробіття, нещасних випадків чи професійних захворювань, пенсійне забезпечення та інші виплати).
Крім того, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: 1) наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; 2) спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання підсудності спорів, що виникають із трудових відносин, зокрема розмежування між цивільною та адміністративною юрисдикцією (постанови Великої Палати від 06 лютого 2019 року у справі № 146/885/17-ц від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17, від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц).
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
При наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки заявниці посада, з якої її було звільнено, відноситься до державної служби.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ч. 2 та ч. 5 цієї статті визначено, що про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 186, 258-261 ЦПК України суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту порушення трудового законодавства, заінтересована особа Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області.
Роз'яснити заявниці право звернутися з позовом для захисту свого права в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду складена 08.07.2024 року.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко