Справа №452/357/24
05 липня 2024 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140120000163від 13 квітня 2023 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стільсько Миколаївського району Львівської області, громадянина України, українця, що має середню освіту, неодруженого, дітей не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді водія групи бойового управління командного пункту штабу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
по обвинуваченню в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним по мобілізації, проходячи військову службу на посаді водія групи бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог стст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», стст.11,16,127,128,129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та стст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 14 лютого 2023 року до 08 год. 00 хв. (точний час досудовим розслідування не встановлено) самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану в АДРЕСА_2 , і перебував поза межами розташування вказаної військової частини до 24 лютого 2023 року, а саме, до моменту повернення його на службу до військової частини НОМЕР_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 27 лютого 2023 року до 08 год. 00 хв. (точний час досудовим розслідування не встановлено) повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану в АДРЕСА_2 , і перебував поза межами розташування вказаної військової частини до моменту його добровільної явки 19 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, у період з 09 травня 2023 року по 18 травня 2023 року солдат ОСОБА_4 перебував на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня».
Таким чином, солдат ОСОБА_4 без поважних причин перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_2 , у період з 14 лютого 2023 року по 24 лютого 2023 року, у період з 27 лютого 2023 року по 08 травня 2023 року, а також у період з 19 травня 2023 року по 18 січня 2024 року, тобто за виключенням періоду лікування, і до моменту його добровільної явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердивши при цьому обставини, викладені в обвинувальному акті та вироку суду.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що 14 лютого 2023 року вранці він покинув розташування військової частини НОМЕР_1 та поїхав до своєї дівчини у АДРЕСА_3 , де перебував до 24 лютого 2023 року, тобто до моменту, коли був розшуканий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлений до військової частини НОМЕР_1 . Проте, 27 лютого 2023 року вранці він повторно покинув розташування військової частини НОМЕР_1 та знову поїхав до своєї дівчини у АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд. У період з 09 травня 2023 року по 18 травня 2023 року він перебував на лікуванні у АДРЕСА_1 , проте після виписки з лікарні в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся, а поїхав додому, де перебував до 18 січня 2024 року. 19 січня 2024 року він добровільно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також ОСОБА_4 зазначив, що дозвіл командира на відрядження та відпустку не отримував.
Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб та інші обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у скоєному щиро покаявся, просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення, засудив свою протиправну поведінку.
Суд вважає, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Допитаний під час судового розгляду як свідок ОСОБА_6 пояснив, що він перебуває на посаді оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 , розташованої в АДРЕСА_2 . На посаді водія групи бойового управління командного пункту штабу даної військової частини проходив військову службу солдат ОСОБА_4 , котрий 14 лютого 2023 року вранці не прибув на шикування. 24 лютого 2023 року ОСОБА_4 був розшуканий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлений до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби. Проте, через три дні ОСОБА_4 знову вранці не прибув на шикування і більше до початку 2024 року в розташування військової частини НОМЕР_1 не з'являвся.
Під час судового розгляду, відповідно до ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), за клопотанням сторони захисту та за відсутності заперечень інших учасників судового провадження, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та
беручи до уваги, що всі учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюють ся, та відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 , який обмежено допитом обвинуваченого, допитом свідка та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Наслідки визначення саме такого обсягу доказів, що підлягають дослідженню, учасникам судового провадження роз'яснені.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушенняв судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину в умовах воєнного стану, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України, в межах пред'явленого обвинувачення.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено тяжкий злочин.
З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, неодружений, дітей не має, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де обіймає посаду водія групи бойового управління командного пункту штабу та характеризується посередньо, на обліку в наркологічному чи психоневрологічному диспансері у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, стан його здоров'я визнано задовільним.
Суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, усвідомив негідність вчиненого ним діяння і критично оцінив свій вчинок, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за скоєне. Вказане свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Відтак, як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
З урахуванням наявності однієї обставини, що пом'якшує покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, що він в цілому по матеріалах справи характеризується негативно, враховуючи його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, щире каяття, стан його здоров'я, суд, керуючись стст.63,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією частини статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
При розгляді кримінального провадження суд не вбачає підстав для можливості виправлення ОСОБА_4 в умовах без ізоляції від суспільства, оскільки сукупність наведених вище обставин засвідчує системний характер протиправної поведінки обвинуваченого, свідоме нехтування правилами, встановленими в суспільстві, відтак, застосування іншого виду покарання не зможе досягти мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 по інкримінованому кримінальному правопорушенню більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід та захід забезпечення кримінального провадження не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'яти) років.
Захід забезпечення кримінального провадження та запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання судовим рішенням законної сили, - не застосовувати.
Початок строку відбування ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі відраховувати з моменту його затримання після набрання вироком суду законної сили та приведення вироку до виконання.
На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції - Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: ОСОБА_1