ЄУН: 336/3382/24
Провадження №: 3/336/3316/2024
11 червня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 338823 від 18.03.2024 року, складеного старшим інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області капітаном поліції Худолій М.В., ОСОБА_1 , 22.05.1992 року о 13:24 год., в м. Запоріжжя по вул. Іванова-Кругова, керуючи автомобілем Renault Logan д/н НОМЕР_2 , здійснив господарську діяльність, а саме надавав послуги з перевезення пасажирів в режимі таксі, тобто здійснював господарську діяльність без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання та без державної ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності відповідно до п.24 ч.1ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим порушив ст. 39 ЗУ Про автомобільний транспорт».
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув.
Від захисника ОСОБА_1 , адвоката Негробова О.В., надійшло клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника, а також про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме надавав послуги з перевезення пасажирів в режимі таксі без державної реєстрації як суб'єкт господарювання та без одержання ліцензії або подання про початок здійснення господарської діяльності, отримував від цього прибуток, не вбачається систематичності його дій, їх самостійний та ініціативний характер, що становить суть господарської діяльності. Також, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АА 338823 або в будь-яких інших матеріалах справи не зазначені відомості про пасажира, якого нібито перевозив ОСОБА_1 , відсутні письмові пояснення свідка із встановленням його анкетних даних, не вилучені грошові кошти, одержані внаслідок здійснення такої діяльності, жодним чином не зафіксовано факту передачі грошових коштів за надання таких послуг. Крім того, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у травні 1992 року, а тому встановлений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення сплив, що згідно п. 7 ст. 247 КУпАП є обставиною для закриття провадження у справі. Також захисник звернув увагу, що на автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , не були нанесені зовнішні позначення транспортного засобу, що надає послуги таксі (розпізнавальний ліхтар оранжевого кольору, сигнальний ліхтар із зеленим та червоним світлом, квадрати у шаховому порядку), а тому немає підстави вважати цей транспортний засіб автомобілем-таксі.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, слід виходити з такого.
За диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.164 КУпАП об'єктивна сторона цього правопорушення характеризується діями, спрямованими на провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Суб'єктом відповідальності в останньому випадку є суб'єкт господарювання.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. В свою чергу, під визначенням господарської діяльності, розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Під господарською діяльністю відповідно до ст. 3 ГКУ розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суб'єктами господарювання визнаються зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування), а також фізичні особи підприємці, які провадять господарську діяльність.
Згідно із ст. 42 ГКУ - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд погоджується з доводами захисника щодо того, що протокол як такий не може бути єдиним і достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення, як і відповідні рапорти працівників патрульної поліції.
Єдиним допустимим доказом, доданим до протоколу щодо ОСОБА_1 , є відеозапис з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксовано, що патрульний автомобіль протягом певного часу рухався за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , після чого працівники поліції вирішили його зупинити. При цьому на автомобілі ОСОБА_1 були нанесені зображення з написом «Bolt». В салоні автомобіля знаходилась особа чоловічої статі, який на прохання поліцейського продемонстрував екран свого мобільного телефону з відомостями замовлення поїдки у мобільному застосунку. Водночас відомості про цю особу та персональні дані як про свідка правопорушення до протоколу не внесені, не перевірялись і жодним чином не задокументовані, перед отриманням від неї пояснень ця особа не була повідомлена про зміст ст. 63 Конституції України, і самі пояснення письмово складені не були.
Відтак, суд позбавлений можливості пересвідчитись у достовірності відомостей про цю особу і про повідомлену нею інформацію, в тому числі позбавлений можливості викликати цю особу в судове засідання і допитати як свідка.
Також з відеозапису випливає, що сам ОСОБА_1 факт перевезення пасажира на оплатній основі заперечував, неодноразово зазначав, що займається попутними перевезеннями, а пасажир, який був присутній разом з ним у автомобілі, є його попутчиком.
За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується поза розумним сумнівом факт провадження ОСОБА_1 господарської діяльності з перевезення пасажирів, адже додані до протоколу матеріали не виключають того, що зафіксований працівниками поліції факт перевезення не був пов'язаний із здійсненням господарської діяльності.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях.
Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів після її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.А.Галущенко
Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік
Дата видачі постанови ________________ 20___рік