08.07.2024
Провадження № 1-кп/337/310/2024
ЄУН №337/1703/24
08 липня 2024 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,
встановив:
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою посилаючись на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, вважає тримання під вартою це неправильне рішення. Вказав, що його примусили до співпраці, у нього не було ні ідеологічних ні матеріальних мотивів. Він не збирається нікуди тікати, бігти переховуватися.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання, вважає його не обґрунтованим, а вказані ризики надуманими. Вказала, що прокурором не надано доказів незаконного впливу на свідків, ризик вчинення кримінального правопорушення нічим на підтверджено. Наголосила, що прокурором ніяких нових фактів, які б виправдовували тримання під вартою, не надано. Її підзахисний більше шести місяців тримається під вартою, та у нього не було добровільності у зайнятті посади.
Вислухавши позицію учасників, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі до 15 років. Тяжкість ймовірного покарання, у випадку визнання обвинуваченого винуватим, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 після прибуття на територію України не звертався до правоохоронних органів, проживав у батьків, тим самим переховувався від органів досудового розслідування, поки не був затриманий, що підтверджує ризик переховування, і становить ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наразі свідки у суді не допитані, обвинувачений обізнаний про покази свідків на досудовому слідстві, їх анкетні дані, а тому може здійснювати на них незаконний вплив (шляхом вмовляння або погроз) з метою зміни їх показань або відмови від показів у суді, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінального правопорушення, суд вважає таким, що заслуговує на увагу і його прийняття з огляду на те, що обвинувачений не працевлаштований, офіційних законних джерел доходу не має, фактично, враховуючи перебування певний час на відповідальній посаді, та маючи відповідно зв'язки на тимчасово окупованій території України, може вчинити дії, спрямовані на збирання та передання інформації щодо місць розташування, пересування та дислокації військовослужбовців та військової техніки ЗСУ.
Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшились.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Суд не має підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, більш м'який, крім тримання під вартою, оскільки інші заходи в достатній мірі не забезпечать запобігання ризиків, та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити строк дії запобіжного заходу.
Крім того відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі, статтями 109-114-2, КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі Запорізький слідчий ізолятор до 06 вересня 2024 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі Запорізькій слідчий ізолятор - для виконання, прокурору та обвинуваченому - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: