Справа № 333/6786/23
Провадження № 1-кп/333/366/24
Іменем України
04 липня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12023082040000784, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2023 року, відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Верхня Криниця, Василівського району, Запорізької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 04.05.2011 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. 08.09.2017 року звільнений умовно-достроково, невідбутий строк - 2 роки 2 місяці 15 днів,
- за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 185 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
16.05.2023 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_3 , знаходячись на дитячому майданчику, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким непоміченими, з метою особистого збагачення, підійшов до лавці, яка розташована на майданчику, після чого, таємно викрав рюкзак, який належить ОСОБА_6 та матеріальної цінності для потерпілого не представляє, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 70,00 грн., мобільний телефон марки «Huawei», у корпусі чорного кольору, об'ємом пам'яті 16 ГБ, вартістю 1 417 грн. 74 коп., бутси «Nike Phantom GT Club FG/MG CK8459-400», 37 розміру, блакитного кольору, вартістю 934 грн. 74 коп., а також речі, які не мають матеріальної цінності для потерпілого: чоловічі спортивні штани зеленого кольору, чоловіча спортивна кофта чорного кольору, з кишенями та застібкою зеленого кольору; гаманець сіро-зеленого кольору з написом «Sport».
Після чого, ОСОБА_3 , зник з місця скоєння злочину разом з викраденим майном, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілому майнову шкоду на загальну суму 2 421 грн. 74 коп.
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, - що кваліфікуються як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло, в умовах воєнного стану.
3. Позиція обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в обсязі пред'явленого йому обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, та підтвердив суду, що вчинив кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставинах. Не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, дати, часу, місця вчинення епізоду злочинної діяльності, майна, яким заволодів, правової кваліфікації свого діяння. Зазначив, що 16.05.2023 року, у вечірній час доби, знаходячись на дитячому майданчику, розташованому по АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що поряд нікого не було, викрав з лавці рюкзак, в якому знаходилися спортивні речі та взуття, мобільний телефон, гаманець, в якому були гроші у сумі 70,00 грн. Злочин скоїв у зв'язку з тим, що в той період часу він був залежним від наркотиків, йому були потрібні гроші. Викрадений рюкзак він приніс до себе додому. Під час досудового слідства він добровільно видав працівникам поліції викрадені ним речі, все було повернуто потерпілому. У скоєному щиро кається.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся судом своєчасно та належним чином, причина його неявки суду невідома.
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд, на підставі положень ст. 325 КПК України, вирішує проводити судовий розгляд без участі потерпілого.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» визначено, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відтак, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів у справі, проведених у кримінальному провадженні експертиз.
5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Під час допиту обвинувачений не заперечував, що саме він здійснив крадіжку майна у потерпілого ОСОБА_6 , за вказаних в обвинувальному акті обставинах, і беззаперечно визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло, в умовах воєнного стану.
6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
7. Мотиви призначення покарання.
За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, згідно зі ст. 65 КК України, враховує межі, установлені санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують покарання і відсутність обставин, що його обтяжують.
Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до восьмі років. За ступенем тяжкості вчинене кримінальне правопорушення, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, що полягає у повному визнанні винуватості, дані, що характеризують особу винного - раніше судимий, має середньо-спеціальну освіту, його стан здоров'я - на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, соціальні зв'язки - неодружений, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, має зареєстроване місце проживання.
За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, та застосувати ст. 75 КК України і звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. При цьому, з урахуванням всіх вищенаведених обставин суд вважає за доцільне встановити тривалість іспитового строку в нижчих межах ч. 4 ст. 75 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69 чи 69-1 КК України суд не вбачає.
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання заявлено не було.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 56, 65-67, ч. 4 ст. 185 КК України, ст. ст. 100, 318, 322, ч. 3 ст. 349, 368, 371, ч. 2, 3 ст. 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта по кримінальному провадженню № 12023082040000784 для проведення судової товарознавчої експертизи № 491-23 від 20 червня 2023, в розмірі 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп., стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Речові докази по справі:
-чоловічі бутси «Nike Phantom GT Club FG/MG CK8459-400», 37 розміру, блакитного кольору, чоловічі спортивні штани, чоловіча спортивна кофта, гаманець сіро-зеленого кольору, з помаранчевими вставками та написом «Sport», рюкзак, мобільний телефон марки «Huawei», у корпусі чорного кольору, об'ємом пам'яті 16 ГБ, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому за належністю;
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1