Єдиний унікальний номер справи 333/6000/24
Номер провадження 2-о/333/400/24
іменем України
05 липня 2024 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Ситова, буд.11, м. Запоріжжя, 69104) про встановлення факту смерті, -
05 липня 2024 року, заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій просить суд: встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Іванівка Пологівського району Запорізької області Україна, ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Глинско Нестерівського району Львівської області.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Іванівка Токмацької міської громади Пологівського району Запорізької області померла баба заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причина смерті: хронічна серцева недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця. Оскільки с. Іванівка є тимчасово окупованою територією, можливості отримати свідоцтво про смерть в порядку, визначеному законодавством України, наразі не виявляється за можливе. На даний час, заявник не має можливості зареєструвати смерть та реалізувати спадкові права.
Заявник у судове засідання не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, доводи, наведені в обґрунтування заяви підтримує, просила суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин.
З урахуванням викладеного, суд розглянув справу за відсутності представника заінтересованої особи.
Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги заяву заявника, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ст. 293 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження та шлюб.
Згідно довідки про смерть № С-61354 від 09 квітня 2024 року, виданої територіальним відділом ЗАГС м. Мелітополь та Мелітопольського району Управління ЗАГС Запорізької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті: хронічна серцева недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України №1207-VII від 15 квітня 2014 року , а також Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей №1680- VII від 16 вересня 2014 року та постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями № 254-VIII від 17 березня 2015 року, Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно із ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно із п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
За роз'ясненнями п. 13 вказаної Постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану від 01 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Згідно із Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Токмацька міська територіальна громада код UA23100270000073418 з 26.02.2022 року входить до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні довідка про смерть № С-61354 від 09 квітня 2024 року, видана територіальним відділом ЗАГС м. Мелітополь та Мелітопольського району Управління ЗАГС Запорізької області, на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, які дають суду можливість дійти висновку, що смерть ОСОБА_2 дійсно настала ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаних у заяві обставин.
Крім того, застосовуючи Рішення Європейського Суду, як джерело живого права, суд також зазначає, що в ситуаціях, подібним тим, що приводяться у вказаній справі, обов'язок ігнорувати, не приймати до уваги дії існуючих de facto інститутів далекий від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території життя продовжується. І це життя потрібно зробити більш стерпним і терпимим, воно повинно бути захищено від влади de facto, включаючи і їх суди, і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданих властей, що мають відношення до сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами в тому числі і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавляти проживаючих на цій території людей всіх їх прав кожного разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
Така позиція висловлена у Рішенні Європейського Суду по справі Кіпр проти Туреччини від 10 травня 2001 року (де також у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): "Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї ОСОБА_10 .
Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження у ході судового слідства.
За наведених обставин, враховуючі досліджені судом докази, а також те, що визнання вказаного факту породжує юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Враховуючи, що вся територія Пологівського району є тимчасово окупованою територією України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання цього рішення суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Ситова, буд.11, м. Запоріжжя, 69104) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки села Глинско Нестерівського району Львівської області Україна, місце смерті - с. Іванівка Пологівського району Запорізької області Україна, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті: хронічна серцева недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Роз'яснити заявнику, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст рішення складено 05 липня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов