Справа № 309/3301/24
Провадження № 1-кс/309/491/24
08 липня 2024 року м. Хуст
Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 вивчивши матеріали заяви ОСОБА_2 щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_3 , -
08 липня 2024 року в провадження слідчого судді Хустського районного суду, надійшла заява ОСОБА_2 щодо незаконного позбавлення волі гр. ОСОБА_3 .
Заява вмотивована тим, 05.07.2024 року близько 17:30 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 було викрадено чотирма озброєними співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу біля магазину «Плай» і готелю Берлога в селі Пилипець, людьми на машині «Опель» білого кольору на іноземних номерах.
У своїй заяві просить перевірити факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_4 , витребувати в ІНФОРМАЦІЯ_3 протокол про адміністративне затримання ОСОБА_3 , довідку ВЛК щодо ОСОБА_3 , заяву ОСОБА_3 про добровільний призов на військову службу, наказ про призов військовозобов'язаного ОСОБА_3 , війсково - обліковий документ ОСОБА_3 , довідку про точне місцезнаходження ОСОБА_3 , постановити ухвалу про негайну доставку до суду ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали заяви-клопотання, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження по даній заяві виходячи з наступного.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя, здійснює судовий контроль за дотриманням прав та свобод осіб у кримінальному провадженні. Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно зі ст.206 ч.1 КПК України, слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ. Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Таким чином, наведений у ст.206 КПК України механізм надає повноваження слідчому судді перевіряти наявні підстави для позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення, та відповідно реагувати, шляхом перевірки законності підстав утримання такої особи.
В свою чергу, вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронного чи будь-якого іншого органу, пов'язаного із затриманням особи, поза межами кримінального провадження.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями), крім того, скаржником не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Узагальнюючи наведене, слідчий суддя приходить висновку, що вимоги заяви-клопотання виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за заявою.
Керуючись ст. ст. 206, 309 КПК України слідчий суддя, -
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її ухвалення до Закарпатського апеляційного суду.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1