Справа №519/477/24
"Е"2/519/313/24
08.07.2024 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.12.2018 ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір №2001187805801, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 20000 грн, який пізніше було збільшено до 49999,97 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору перед відповідачем. Відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору в повному обсязі не виконує. У зв'язку з зазначеними порушеннями станом на 01.02.2024 заборгованість перед позивачем за кредитним договором становить 83598,41 грн.
05.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов визнає частково, в частині заборгованості за тілом кредиту, в частині стягнення заборгованості за відсотками позов не визнає, так як з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, позивача було звільнено з роботи, у нього на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка не працює, позивач винаймає житло, в зв'язку з чим не має можливості сплачувати щомісячні платежі.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 09.04.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує, просить розглядати справу у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
05.12.2018 ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір №2001187805801, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 20000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Кредитний ліміт на платіжну картку останній раз 16.03.2023 був збільшений до 49999,97 грн, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту.
Однак відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору в повному обсязі не виконує.
У зв'язку з зазначеними порушеннями станом на 01.02.2024 заборгованість перед позивачем за кредитним договором становить 83598,41 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 49999,97 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 33598,44 грн.
До теперішнього часу відповідач не виконує свої обов'язки щодо погашення боргу та продовжує користуватися отриманими кредитними коштами.
На адресу відповідача позивачем було направлено письмову вимогу (повідомлення) вих. КНО-44.2.2/74 від 01.02.2024 про виконання зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості протягом тридцяти днів з дня отримання відповідного повідомлення. Доказів отримання вказаних поштових відправлень матеріали справи не містять (а.с.19-21).
Відповідно до ч.1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1 ЦК України встановлює, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1-2 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відтак, сторона правочину, слідуючи власному волевиявленню, користується своїми правами та виконує обов'язки на власний розсуд, усвідомлюючи при цьому відповідні наслідки їх виконання/невиконання, передбачені законом або договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.
Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошових зобов'язань.
До відношень які виникають з кредитного договору застосовуються положення параграфа І глави 71 ЦК України (ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи, що позивачем не заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення суми боргу, три проценти річних від простроченої суми, неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, то підстав для застосування п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України суд не вбачає.
Заперечення відповідача не ґрунтуються на нормах закону та по суті зводяться до підстав, за яких може надаватись розстрочка або відстрочка сплати заборгованості за кредитом, а не скасування самої заборгованості.
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлений позов у повному обсязі.
Відповідно ст.141 ЦПК України з відповідача має бути стягнуто судові витрати у справі.
Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 280-289 ЦПК України, ст.203, 215, 526, 549, 611, 612, 634, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов представника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором 83598,41 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 49999,97 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 33598,44 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 2422,4 грн.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач АТ «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місце знаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І. Барановська