Справа № 523/2635/24
Провадження №2/523/2607/24
"05" липня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельниченко Г.О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі
в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса (адреса: 65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, буд. 36-Г) про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії - ,
Установив
Позивач звернувся з позовом та просила скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2750/02-31, винесену 08 вересня 2023 року державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ласурія Я.Ю. та стягнути з Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса на її користь судовий збір у розмірі 1211 грн.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_2 . Після його смерті позивач має право на обов'язкову частку у спадщині у відповідності зі ст.1241 ЦК України.
До складу спадкового майна входять, зокрема, житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори від 08 вересня 2023 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відмова мотивована тим, що вищевказане майно не входить до складу спадкового майна, так як право власності на них зареєстровано “за іншою особою”. Із тексту постанови незрозуміло, хто мається на увазі під іншою особою, але позивач впевнена, що такою особою є ОСОБА_3 , яка в період з 26.07.2007 року по день смерті сина перебувала з ним у шлюбі.
Житловий будинок та земельна ділянка набуті подружжям під час перебування у шлюбі і є спільною сумісною власністю незалежно від того, за ким із подружжя воно зареєстровано.
Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, також забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Аналіз наведених норм закону свідчить, що нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19.
Як вважає позивачка, оскаржувана постанова нотаріуса вмотивована лише тим, що житловий будинок та земельна ділянка зареєстровані за іншою особою. При цьому в оскаржуваній постанові не зазначена конкретна особа, на яку зареєстровано право власності і що саме цей факт унеможливлює видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину. Фактично постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є невмотивованою.
Позивач вважає, що постанова нотаріуса є такою, що не відповідає вимогам закону, порушує її права спадкоємця, а тому підлягаю скасуванню.
Враховуючи зазначене позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу строк для надання відзиву на позов. (а.с. 7,8).
Позивачка в судовому засіданні просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі з обґрунтувань, що викладені в позовній заяві.
Її представник - адвокат Зайцев М. П. надав письмову заяву в котрій просив справу розглянути за його відсутності та також наполягав на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 71).
Відповідач 01 травня 2024 року надав відзив на позовну заяву. (а.с. 19).
Як зазначено відповідачем у відзиві, 17 жовтня 2022 року, за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса була заведена спадкова справа № 562/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса, після розгляду документів вищезазначеної спадкової справи та заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , а саме: на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (сорок сім літера а), було з'ясовано, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена та винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Вимогами пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Відповідно до пп. 4.16; 4.19 п. 4 гл.10 розділу II Порядку - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з п. 3 гл.10 розділу І Порядку - у разі коли державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акту на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 оригінали та/або копії правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 до Суворовської державної нотаріальної контори не надані.
Державним нотаріусом, шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було з'ясовано, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:02:001:3006, площею 0,05 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (сорок сім літера а) зареєстровано за ОСОБА_3 . Про що, на заяву ОСОБА_1 від 07.02.2024 року до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса, що зареєстрована за вхідним №432/01-16 від 08.02.2024 року, була надана відповідь 21.02.2024 року за вихідним № 486/01-16 щодо того, хто є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Відповідач вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 є надуманими і не відповідають Закону, позовна заява - безпідставна і необґрунтована, тому не підлягає до задоволення.
Крім того, 20 червня 2024 року на адресу суду надійшла завірена належним чином копія спадкової справи справа № 562/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30-62).
Вислухав позивачку, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2022 року, за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса була заведена спадкова справа № 562/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 31,32).
08 вересня 2023 року, ОСОБА_4 , державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса, після розгляду документів вищезазначеної спадкової справи та заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , а саме: на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (сорок сім літера а), було з'ясовано, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена та винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. (а.с. 4, 60 на звороті).
Вимогами пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Відповідно до пп. 4.16: 4.19 п. 4 гл.10 розділу II Порядку - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з п. 3 гл.10 розділу І Порядку - у разі коли державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акту на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 оригінали та/або копії правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 до Суворовської державної нотаріальної контори не надані.
Державним нотаріусом, шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було з'ясовано, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер: 5122786400:02:001:3006, площею 0,05 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (сорок сім літера а) зареєстровано за ОСОБА_3 . Про що, на заяву ОСОБА_1 від 07.02.2024 року до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса, що зареєстрована за вхідним №432/01-16 від 08.02.2024 року, була надана відповідь 21.02.2024 року за вихідним № 486/01-16 щодо того, хто є власником вищезазначеного нерухомого майна. (а.с. 21).
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до правил встановлений в статті 2 ЦПК України : « Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.»
Норми статті 3 ЦК України вказують на загальні засади цивільного законодавства, а саме : «
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
3) свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6) справедливість, добросовісність та розумність.»
Приписи статті 15 ЦК України зазначають : « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.»
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 оригінали та/або копії правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 до Суворовської державної нотаріальної контори не надані, тому і державний нотаріус правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, таким чином жодних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2750/02-31, винесеної 08 вересня 2023 року державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ласурія Я.Ю. не має.
Керуючись ст.ст. 2,4-8,11-13,15,17-18, 263,352,354,279 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса (адреса: 65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, буд. 36-Г) про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення (постанови) суду складається відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2024 року.
Суддя