Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 522/24646/23
Номер провадження: 2/511/303/24
03 липня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Стислий виклад позовної заяви.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», (далі ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року в розмірі 49200,00грн.
Свої вимоги мотивували тим, що 19.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику № 2044823. Позивач за умовами договору свої зобов'язання виконав, в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши повернення суми наданого кредиту і процентів, нарахованих з строком користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі.
15.07.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 2-15072022, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступив право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, в якому боржником є ОСОБА_1 .
Отже, до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів у позику № 2044823 у розмірі 49200,00грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34200,00 грн. -заборгованість по відсотках.
Неналежне виконання відповідачем договору призвело до його заборгованості перед фінансовою установою.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року в розмірі 49200,00грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34200,00 грн. -заборгованість по відсотках.
Процесуальні дії.
Справа перебувала в провадженні Приморського районного суду Одеської області.
Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 29.12.2023 року передано справу на розгляд до Роздільнянського районного суду Одеської області в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.02.2024 року прийнято до свого провадження, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
07.03.2024 року через канцелярію суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мазурик З.Я., яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1310642 від 04.03.2024 року, подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог за позовом ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 оскільки не згодна із сумою заборгованості в розмірі 49 200 грн, вважає що така сума є не підтвердженою належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 15000 грн з інформацією про належність відповідачу ОСОБА_1 такої платіжної картки, а також що сума процентів за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом. Крім того вважала, що матеріалами справи не підтверджено належними доказами відступлення права вимоги за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (а.с.49-51).
27.05.2024 року через канцелярію суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мазурик З.Я. звернулася до суду з клопотанням про долучення доказів, яким просила долучити до матеріалів справи у якості доказів копію витягу із УБКІ за кредитним договором №2044823 від 19.06.2021 року. Крім того звернулась із клопотанням про витребування документів (а.с.66,67,68-85).
Ухвалою суду від 10.06.2024 року клопотання представника відповідача про витребування документів задоволено та витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», документи які підтверджують факт відступлення права вимоги за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (а.с.87).
19.06.2024 року на виконання Ухвали суду від 10.06.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли витребувані документи (а.с.93-107)
Позиція сторін в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, заяв або клопотань не подали.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мазурик З.Я., про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, заяв або клопотань не подали.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 19.06.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику №2044823, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За умови п. 1.2 Договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором. Сума кредиту складає 15 000,00грн.
Відповідно до п.1.4.1 Договору процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного п п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Товариства надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Позивач за умовами договору свої зобов'язання виконав, в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, таким чином, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
15.07.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 2-15072022, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступив право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, в якому боржником є ОСОБА_1 .
До ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 2-15072022від 15.07.2022 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021р. у розмірі 49200,00грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34200,00 грн. -заборгованість по відсоткам.
Неналежне виконання відповідачем договору призвело до його заборгованості перед фінансовою установою.
Нормативно правове обґрунтування та висновки суду.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої обов'язки за електронним договором про надання коштів у позику № 20448223 від 19.06.2021 року та надало відповідачу кредит в сумі 150000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Договору про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року. У пункті 11 «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію».
Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.
ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 року, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.
До ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання коштів у позику № 20448223 від 19.06.2021року у розмірі 49200,00грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34200,00 грн. -заборгованість по відсоткам.
Також, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Перевіряючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом встановлено наступне.
Так, відповідач не погоджується із заборгованістю у розмірі 49200 грн, та вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів саме у розмірі 15000 грн. за Договором укладеним із ТОВ «Лінеура Україна»
Проте, зазначене повністю спростовується матеріалами справи, а саме письмовою формою Договору про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», де у пункті 2 визначений порядок та умови надання кредиту із зазначенням реквізитів платіжної картки Клієнта № НОМЕР_1 , реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. З таким порядком та умовами Клієнт був ознайомлений та погодився з ними, оскільки зазначений договір підписаний одноразовим ідентифікатором з комбінацією цифр та букв (а.с.5-11).
Слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020року.
Судом також відхиляються доводи відповідача про те, що сума процентів за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, з огляду на таке.
Згідно п.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Доводи відповідача щодо не підтвердження належними доказами відступлення права вимоги за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем при звернені до суду подано Договір факторингу № 2-15072022 якій укладений 15.07.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», з умов якого підтверджено, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступив право грошової вимоги за кредитними договорами (а.с.21-22, 96-99)
Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 року вбачається, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» отримало відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором, в якому боржником є ОСОБА_1 (а.с.23 зв.бік-24, 94-95), що також підтверджується окремим Витягом з реєстру боржників №1 (а.с.25)
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України.
Відповідно до статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Відповідно до ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню в процесі ухвалення судового рішення
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечення.
Крім того, не погоджуючись з обставинами викладеними у позовній заяві, представником відповідача, на підставу своїх заперечень у якості доказів того що відповідачкою неодноразово вносились платежі за кредитним договором, подано витяг з кредитного звіту Українського Бюро Кредитних Історій щодо фінансових зобов'язань ОСОБА_1 (а.с.68-83).
Проте, суд вважає що такий доказ не може бути достовірним, оскільки з вказаної інформації встановити дійсні обставини справи не можливо, а тому до уваги такий доказ не бере.
Інших доказів на спростування позовних вимог, відповідачем не надано.
Суд вважає, що позивачем на обґрунтування своїх вимог, щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року в розмірі 49200,00грн. надані належні та допустимі докази.
Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові.
Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є обґрунтованим та таким, що знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №553 від 15 грудня 2023 року.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
На підставі ст.ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,18,19,76-81,95,206,211,247, 258-259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: с. Щербанка Роздільнянського району Одеської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,6, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором про надання коштів у позику № 2044823 від 19.06.2021 року в розмірі 49200,00грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34200,00 грн. -заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: с. Щербанка Роздільнянського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,6, код ЄДРПОУ 37616221) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 08 липня 2024 року.
Суддя С. І. Гринчак