Справа № 510/2170/23
Провадження № 2/510/564/24
20.06.2024 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,
Відповідач у підготовче судове засідання не явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував.
Представник позивача у підготовче судове засідання не явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та участі позивача, на задоволенні позову наполягала.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 15.04.2024р. було відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання 07.05.2024р. о 09 год. 30 хвл.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на праві власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 03.10.1998р.
У травні 2023р. між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищевказаної квартири. 15.05.2023р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. Позивач передав відповідачу ОСОБА_2 обумовлену суму, а він передав нерухомість в натурі та ключі. Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач запропонувала відповідачу привести їх домовленість у відповідності до вимог закону. Однак, з'ясувалось, що відповідач не встиг переоформити частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює нотаріальне посвідчення договору. Про ці обставини позивачу не було відомо до укладання договору. Особисто ОСОБА_2 запевнив, що усі питання вирішить та оформлять правочин.
Таким чином, на момент оформлення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач (продавець) не мав на це право. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: ОСОБА_2 передані гроші , а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не заперечував проти визнання права власності за позивачем.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об'єкт нерухомості у відповідача, який він фактично не мав права відчужувати.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков