Справа № 522/14302/23
Провадження 2/522/1220/24
05 липня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря - Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільненого працівника в порядку регресу, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 , в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській майнову та моральну шкоду, заподіяної внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 та не виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 73910,50 грн., а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що Наказом Державного агентства рибного господарства (далі - Держрибагентства) від 27.04.2018 № 198 призначено ОСОБА_1 головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та врегулювання рибальства. Наказом Голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (далі - Західно-Чорноморський рибоохоронний патруль) ОСОБА_1 від 10.12.2019 № 23-О «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у зв'язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 420/367/20 визнано протиправним та скасовано наказ Західно-Чорноморського рибоохоронного патруля від 10.12.2019 № 23-О «Про звільнення ОСОБА_2 », а також зобов'язано Західно-Чорноморський рибоохоронний патруль поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського рибоохоронного патруля, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12.12.2019 по день ухвалення рішення суду. Постановою п'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 № 420/367/20 апеляційну скаргу Держрибагентства задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у вказаній справі змінено, абзац четвертий його резолюції частини викладено у наступній редакції: «Стягнути з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73910,50 гривень». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 залишено без змін. Судом встановлено, що ОСОБА_2 було протиправно звільнено з посади. Отже, є доведеним установлений Одеським окружним адміністративним судом факт, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади Головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморського рибоохоронного патруля Камінським Є.В. відбулося з порушенням вимог трудового законодавства. Звільнення мало місце в період перебування ОСОБА_1 на посаді голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського рибоохоронного патруля, а тому про настання негативних наслідків у результаті видачі наказу від 10.12.2019 № 23-О «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_1 знав та передбачав настання негативних наслідків такого протиправного звільнення. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну працівником має право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 119 ЦК України). Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області стягнуто на користь ОСОБА_2 безспірним списанням з рахунку Управління Держрибагентства у Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12.12.2019 по день ухвалення рішення суду у розмірі 54667,95 грн., а також податок на доходи фізичних осіб у розмірі 12223,89 грн. та військовий збір у розмірі 1018,66 грн. та компенсація моральної шкоди у розмірі 6000,00 грн. Зазначив, що у разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду. 16.01.2023 на адресу АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області направило пропозицію № 1-3-19/72-23 щодо добровільного відшкодування шкоди, проте, на вказаний лист ОСОБА_1 не відповів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Державного агентства меліорації та рибного господарства України. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 63).
29.12.2023 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Компанійця М.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідно до частини третьої статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Безспірне списання коштів з рахунку Управління Держрибагенства у Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 мало місце 18.01.2022. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, розпочався з дня проведення підприємством належних виплат незаконно звільненому працівнику (18.01.2022), тому з цього часу обраховується перебіг встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду. З позовом до суду позивач звернувся у липні 2023 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку. Також зазначив, що ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі як третя особа під час розгляду справи № 420/367/20, а відтак, обставини, що встановлені рішеннями по вказаній справі не є преюдиційними під час розгляду даної справи та підлягають доведенню на загальних підставах. Факт неналежного виконання посадових обов'язків не встановлювався, ані службовим розслідуванням, ані фактами притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Рішення суду не містить жодних висновків щодо неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 . Зазначив, що під час звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виходив з тієї обставини, що Постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 894 було постановлено ліквідувати юридичну особи, в якій був працевлаштований ОСОБА_2 . Оскільки відповідач не є суб'єктом правозастосування, не має ані повноважень, ані компетенції проводити системне тлумачення законодавства, а керувався лише діючою Постановою КМУ № 894, в якій було зазначено саме про ліквідацію юридичної особи, а не про її реорганізацією, то відповідач не міг передбачити, що держава в особи Кабінету Міністрів, приймаючи в межах конституційних повноважень розпорядчий акт, та постановляючи ліквідацію юридичної особи, насправді мала на увазі «приховану реорганізацію». Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_1 не лише відсутній умисел заподіяння шкоди державі, а й відсутній умисел будь-якого порушення норм трудового законодавства (а.с. 103 - 104).
08.01.2024 на адресу суду від представника позивача - ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначила, що підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Є доведеним установлений Одеським окружним адміністративним судом факт, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади Головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморського рибоохоронного патруля Камінським Є.В. відбулося з порушенням вимог трудового законодавства. Також зазначив, що представник відповідача - адвокат Компанієць М.М. пропустив строки на подачу відзиву, при цьому заяву про поновлення та продовження процесуальних строків, відповідно до вимог статті 127 ЦПК України до суду не направляв, тому його слід залишити без розгляду (а.с. 106 - 110).
Ухвалою суду від 05 липня 2024 року відзив ОСОБА_1 на позовну заяву Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільненого працівника в порядку регресу, залишено без розгляду.
У судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.
Від представника позивача - ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява в якій просить розглянути заяву без участі представника позивача.
Від представника відповідача - адвоката Компанійця М.М. на адресу суду надійшла заява в якій просить розглянути справу без участі відповідача та його представника, у задоволенні позову відмовити. Також, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, повідомив, що докази понесених відповідачем судових витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 05 липня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що Наказом Державного агентства рибного господарства від 27.04.2018 № 198 призначено ОСОБА_1 головою комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та врегулювання рибальства (а.с. 37 - 38).
Наказом Голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_1 від 10.12.2019 № 23-О «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства 11 грудня 2019 року у зв'язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (а.с. 39).
Наказом Голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Атанова О. № 2 від 17 червня 2021 року ОСОБА_2 поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 12 грудня 2019 року; скасовано наказ № 23-О від 10.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 ». Підстава рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 420/367/20 (а.с. 40).
Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області стягнуто безспірним списанням з рахунку Управління Держрибагентства у Одеській області грошові кошти на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 420/367/20 (а.с. 41, 43).
16.01.2023 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 направило пропозицію № 1-3-19/72-23 щодо добровільного відшкодування шкоди у розмірі 67910,50 грн. Проте доказів отримання вказаної пропозиції суду не надано. (а.с. 44 - 46).
Спірні відносини склалися між сторонами з приводу відшкодування матеріальної в шкоди в порядку регресу зі службової особи внаслідок незаконного звільнення працівника.
Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
При цьому, відповідно до статті 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України слід мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Тому обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв'язку з виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, покладається саме на відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 401/1745/16-ц.
Таким чином, в результаті незаконних дій Голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_1 , винного в незаконному звільненні ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, що встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №420/367/20, підприємству заподіяно шкоду у сумі 73 910,50 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Статтею 234 КЗпП України визначено, що річний строк може бути поновлений судом у разі його пропуску з поважних причин.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з подальшими змінами) встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз'яснено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.
Як зазначає позивач та слідує з матеріалів справи, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області стягнуто безспірним списанням з рахунку Управління Держрибагентства у Одеській області грошові кошти на виконання рішення суду у справі № 420/367/20 30.12.2021 та 18.01.2022.
Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, розпочався з дня проведення підприємством належних виплат незаконно звільненому працівнику (18.01.2022), тому з цього часу обраховується перебіг встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
З позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої підприємству виплатою вказаної суми, позивач звернувся 19.07.2023, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку.
Позивачем не надано належних доказів поважності причин пропуску строку, передбаченого частиною третьою статті 233 КЗпП України, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для його поновлення, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Державного агентства меліорації та рибного господарства України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільненого працівника в порядку регресу, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 05 липня 2024 року.
Суддя Ю.І.Ковтун