Справа № 521/17524/23
Номер провадження:1-кп/521/1021/24
04 липня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час судового розгляду кримінального провадження №521/17524/23 відносно:
ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рибниці Республіка Молдова, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, -
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу остання матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім цього, прокурор вважав за доцільне не визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Обвинувачена та її захисник, кожен окремо, просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.
Строк перебування обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою, який встановлений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.05.2024, спливає 14.07.2024. Враховуючи неможливість до спливу строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що остання обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, покарання за який передбачено позбавлення волі на строк до восьми років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Також, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення) вказує той факт, що характер кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , а саме її діяльність була усвідомленою, ціле направленою та мала найвищий ступінь небезпеки.
Інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать виконання обвинуваченою ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; майновий стан обвинуваченої; наявність судимостей.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою її процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 314-315, 334, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на дві місяці (60 днів), тобто до 01.09.2024 включно.
Розмір застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_4 її процесуальних обов'язків, - не визначати.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику та направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1