Справа № 496/2696/24
Провадження № 3/496/1783/24
20 червня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, стрільця-зенітника В/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП,
12.04.2024 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшло 2 протоколи від Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 20.06.2024 року вказані провадження відносно ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження та присвоєно єдиний номер 496/2696/24.
06.04.2024 року о 01:30 год. в с. Мирне по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, невиразна мова, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження тесту на визначення стану сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого тесту в медичному закладі відмовився на відео. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 06.04.2024 року о 01:30 год. в с. Мирне по вул. Центральна, 78, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортними засобами, повторно протягом року, постанова від 26.01.2024 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, присутність ОСОБА_1 під час розгляду даної справи не є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що особа зобов'язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008 року).
Суд вжив всіх заходів для повідомлення правопорушника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного сп'яніння або у неї були явні ознаки алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.ст. 126, 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
За пунктами 1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У пункті 1.10 ПДР зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.1.а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Пунктом 2.5. ПДР визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, працівниками поліції надано до суду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 577746 від 06.04.2024 року та другий екземпляр протоколу;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.04.2024 року з відміткою про відмову надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.04.2024 року;
- довідку поліцейського ВРПП ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Д. Харченко, в якій зазначено, що відповідно до ІПНП «ЦУНАМІ», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 06.04.2023 року по 06.04.2024 року, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався, відомості про отримання посвідчення водія відсутні;
- диск з відеозаписом;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 193144 від 06.04.2024 року та другий екземпляр протоколу;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.04.2024 року з відміткою про відмову надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України;
- постанову серії БАД № 35019 від 26.01.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
ОСОБА_1 притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 року по справі №496/4315/16-а дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис відображає повну подію правопорушень, оскільки на ньому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив, що керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Пояснив, що випив 2 банки Рево. Відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі.
Отже, на підставі досліджених доказів, судом встановлено наявність одночасно всіх обов'язкових умов задля можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП: керування транспортним засобом без посвідчення водія та відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абзаці другому п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду за допомогою належних та допустимих доказів.
В свою чергу, ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу на спростування викладених у протоколах обставин.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує: за ч.5 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року; ч.1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положенням ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення з ОСОБА_1 суд приймає до уваги: характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, і вважає, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього, з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.09.2023 року у справі №702/301/20, в якій Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.
У протоколах про адміністративне правопорушення міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, натомість в матеріалах справи такі докази відсутні, ОСОБА_1 також не надав відповідних документів, тому суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 23, 24, 33, 36, 40-1, 126, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291, 307, 308 КУпАП, суд -
Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення:
-за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу;
-за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст. 36 КУпАП призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), остаточне покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.Л. Пасечник