Справа № 607/17534/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/286/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.307 КК України
05 липня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 06 червня 2024 року,-
Вказаною ухвалою суду клопотання прокурора задоволено. ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 23 год. 59 хв. 05 серпня 2024 року.
Суд мотивував своє рішення тим, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання винуватим, а тому тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є виправданим заходом, оскільки справжній інтерес суспільства, який полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту. А також просить зменшити розмір застави до мінімального рівня.
Свої вимоги мотивує тим, що ухвала суду не є вмотивованою, обґрунтованою, упередженим, не гуманним та таким, що суперечить вимогам КПК України.
Вважає, що ризики:
переховуватись від органів досудового розслідування та суду є незмістовним, оскільки досудове слідство завершене, яке віншувалось повним сприянням слідству і раніше за обвинуваченим не спостерігалось;
знищувати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не є можливим, оскільки як такі відсутні;
незаконно впливати на свідків, оскільки половина з них уже допитані;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не являється можливим;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити дане не є доцільним у ситуації, що склалась.
Також вказує, що суд при обранні запобіжного заходу зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі підсудного; вік та стан здоров'я підозрюваного; майновий стан, репутацію; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання; наявність на утриманні двох батьків пенсіонерів інвалідів I та II групи інвалідності; дотримання умов застосованих запобіжних заходів раніше.
Також вказує, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей зазначених у ст.184 КПК України має містити:
виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під варто;
виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, яке уже завершено до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Також вважає, що розмір застави, який визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України а тому розмір застави не може бути завідомо непомірним для нього.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і вважає ухвалу законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12023211040001616 від 07 липня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 було застосовано під час досудового розслідування цього кримінального провадження, який надалі неодноразово продовжувався, востаннє до 09 червня 2024 року
Однак, до спливу вказаного строку судове провадження завершити не вдалося і ухвалою від 06 червня 2024 року суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 05 серпня 2024 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні обставини, які би вказували на зменшення чи відсутність на даний час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені при застосуванні відносно ОСОБА_7 цього запобіжного заходу.
При цьому, як видно зі змісту ухвали суду, було враховано, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи міру покарання за вчинений ним злочин, він може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на ще не допитаних свідків у цьому кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати, а також вчинити інші злочини, так як ОСОБА_7 обвинувачується у збуті особливо небезпечних психотропних речовин, а також 28.04.2023 року та 18.09.2023 року судимий за ч.ч.1,2 ст.309, ч.4 ст.185 КК України, що свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.
Наведені обставини в сукупності підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про те, що сукупність наявних ризиків, які є підставою для застосування запобіжних заходів, продовжують існувати і не зменшились, а тому на даний час відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Доводи обвинуваченого про те, що має міцні соціальні зв'язки в місці його постійного проживання, наявність на утриманні двох батьків пенсіонерів інвалідів I та II групи інвалідності та дотримання умов застосованих запобіжних заходів раніше, судом першої інстанції були правильно оцінені, як такі, що не спростовують вагомості наявних ризиків, а тому не можуть бути безумовною підставою для відмови у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 відповідає конкретним обставинам цього провадження та відомостям про особу обвинуваченого, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, в даному конкретному випадку переважає принцип поваги до особистої свободи.
Що стосується, розміру застави, який підозрюваний просить зменшити, то він оскаржуваною ухвалою не встановлювався.
Згідно матеріалів провадження застава як альтернативний запобіжний захід відповідно до вимог ст.183 КПК України була визначена ухвалою слідчого судді від 08 липня 2023 року при застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 в сумі 107306 грн.
Таким чином, з урахуванням викладеного та інших встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою.
Також, апеляційний суд враховує, що згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтю 177 КПК України.
В цій справі конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, у збуті особливо небезпечних психотропних речовин, а також наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК, в сукупності вказують на обґрунтованість обраного розміру застави і не дають підстав для його зменшення.
Порушень вимог КПК України, які могли би стати підставою для скасування ухвали суду, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, з урахуванням викладеного та інших встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.404,419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 червня 2024 року про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді