05 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/16622/23 пров. № А/857/814/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (головуючий суддя: Борискін С.А., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та, як опікун, в інтересах недієздатної дочки ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
встановив:
ОСОБА_1 , 11.07.2023, звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення та не виплати їй та її недієздатнiй дочцi - ОСОБА_3 , починаючи 16.09.2020, передбачених статтею 35, частиною 1 статті 36, пунктами 1, 2 частини 6 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страхових виплат, що підлягають виплаті їм у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві їх сина/брата ОСОБА_4 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити, починаючи з 16.09.2020, ОСОБА_1 , в тому числi i для її недієздатної дочки - ОСОБА_2 , передбачені статтею 35, частиною 1 статті 36, пунктами 1, 2 частини 6 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві її сина/брата ОСОБА_4 , а саме: 1) щомісячні страхові виплати на кожну із них у розмiрi мiнiмальної заробітної плати; 2) одноразову допомогу їм як його сім'ї - у сумі, що дорівнює 40 (сорока) розмірам мiнiмальної заробітної плати, встановленої законом на день настання їх права на страхову виплату, тобто у сумі (40 х 6700,00) 268000,00 (двісті шістдесят вісім тисяч) гривень; 3) одноразову страхову виплату на кожну iз них - у сумі, що дорівнює 8 (восьми) розмірам мiнiмальної заробітної плати, встановленої законом на день настання їх права на страхову виплату, тобто у сумі (6700 х 8) 53600,00 (п'ятдесят три тисячі шістсот) гривень на кожну iз них, а разом - у сумi 107200,00 гривень.
Обґрунтовує позов тим, що 16.09.2020, внаслідок ДТП загинув син і брат позивачів. За наслідками спеціального розслідування, Актом форми Н-1/П від 28.02.2023 факт ДТП визнаний нещасним випадком, пов'язаним із виробництвом. Тому вважають, що оскільки вони проживали однією сім'єю із загиблим та перебували на його утриманні, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мають право на отримання відповідних страхових виплат.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, що підлягають виплаті у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 , відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із прийняттям відповідного рішення по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що для страхових випадків, за якими право на страхову виплату виникло до 01.01.2023, при призначенні страхових виплат застосовуються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діяла до 01.01.2023. Ця позиція відповідача підтверджується листом Міністерства соціальної політики України від 15.03.2023 № 3157/0/2-23/54, а також ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відтак вважає, що право на отримання страхових виплат виникає з моменту настання страхового випадку. Страховий випадок трапився саме 04.09.2020 внаслідок ДТП із смертельним наслідком, а не від дня складання акту розслідування форми Н-1/П, як стверджують позивачі. А тому страхові виплати мали би бути в межах Закону в редакції, яка була чинною станом на день смерті. Позовні вимоги позивачами сформовані на підставі норм Закону в новій редакції.
Також звертає увагу суду, що заява до відповідача про здійснення страхових виплат у зв'язку із смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві від 03.04.2023 подана на підставі внесення змін до Закону з врахуванням нового розміру страхових виплат (одноразової допомоги на сім'ю в розмірі 40 розмірів мінімальної заробітної плати та одноразової виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого в розмірі 8 мінімальної заробітної плати). Проте, у самому позові з'явилася ще одна вимога щодо виплати щомісячних страхових виплат на кожну особу у розмірі мінімальної заробітної плати, відносно якої позивач до відповідача не звертався.
Зазначає, що заяви щодо щомісячних страхових виплат на кожного із позивачів до відповідача не було, що підтверджуються матеріалами справи. А тому з врахуванням того, що заява щодо щомісячних страхових виплат у розмірі мінімальної заробітної плати на кожного позивача не подавалася взагалі, а відповідач не приймав рішення з цього приводу спірні правовідносини не виникли.
Просить врахувати, що позовні вимоги щодо розмірів страхових виплат сформовані з врахуванням Закону, який набрав чинності з 01.01.2023, проте, не враховано, що позивачі не є членами сім'ї та утриманцями потерпілого. Позовна вимога щодо щомісячних страхових виплат на кожного позивача у розмірі мінімальної заробітної плати є взагалі надуманою та не передбачена законодавством.
Крім того, зазначає, що матеріалами позовної заяви та доданими доказами не підтверджується, що мама та сестра були на повному утриманні померлого, оскільки мали самостійні та постійні доходи у вигляді заробітної плати та двох пенсій. Жодним документом не підтверджено, що особи були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Доданими до позовної заяви документами підтверджується лише факт реєстрації за однією адресою.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 є особою з другою групою інвалідності та потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
ОСОБА_2 є особою з першою групою інвалідності та потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Рішенням Сарненського районного суду від 06.02.2009 у справі № 20-2, що набрало законної сили 16.02.2009, заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Сарни Рівненської області, недієздатною. Призначено ОСОБА_1 , 1962 року народження, опікуном над дочкою ОСОБА_2 , 1990 року народження, уродженкою м. Сарни Рівненської області.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 та працював на посаді майстра лісу на державному підприємстві "Сарненське лісове господаврство". Помер 16.09.2020.
Згідно з Актом № 1 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04.09.2020, близько 08 год. 26 хв. у філії «Сарненське лісове господарство» Поліського лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», складеним 28.02.2023 (далі - Акт розслідування), комiсiєю детально розглянуті документи та матеріали до нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 04.09.2020 близько 08 год. 26 хв., внаслідок ДТП на 314 км автодороги Київ-Ковель, iз ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради внаслідок отриманих травм), майстром лісу Державного підприємства «Сарненське лісове господарство», та встановлено, що даний нещасний випадок стався не пiд час виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, а під час прямування на роботу на власному транспортному засобі, що не належить підприємству, та виконання потерпілим дій в інтересах підприємства, де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов'язкiв, за усною вказівкою помічника лісничого Костянтинівського лісництва ОСОБА_6 .
Зазначено, що у відповідності до пункту 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), комісія зі спеціального розслідування одноголосно прийняла рішення відповідно до підпункту 5 пункту 52 Порядку визнати зазначений нещасний випадок таким, що є пов'язаним із виробництвом та на нього скласти акт за формою Н-1/П.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28.04.2023 у справі № 569/17857/20 задоволено скаргу адвоката Твердого Миколи Кузьмовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ст. лейтенанта поліції Дубинця І.М. від 06 січня 2023 року про закриття кримінального провадження №12020180200000736, зареєстрованого в ЄРДР 04.09.2020. Скасовано постанову слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ст. лейтенанта поліції Дубинця І.М. від 06 січня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12020180200000736 від 04.09.20 із підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, та направлено кримінальне провадження для продовження досудового розслідування.
Також зі змісту позовної заяви судом встановлено та відповідачем не заперечено, що 03.04.2023 та 26.04.2023 ОСОБА_1 через уповноваженого представника, а 07.06.2023 особисто зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявами про здійснення страхових виплат у зв'язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 .
Листом від 16.06.2023 за № 1700-0311-8/54767 відповідач, у відповідь на заяву від 07.06.2023, повідомив ОСОБА_1 , що для страхових випадків, за якими право на страхову виплату виникло до 31.12.2022 включно, при призначенні страхових виплат необхідно керуватися нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діяли до набрання чинності цим Законом. Також, з покликанням на пункт 5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 19.07.2018 № 11, пенсійний орган вказав, що право на отримання одноразової допомоги на сім'ю мають лише дружина (чоловік) або дитина, реєстрація місця проживання яких повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого. Що стосується виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та щомісячної страхової виплати, як особі, що перебувала на утриманні померлого, то з аналізу поданих документів встановлено відсутність факту утримання та належності до членів сім'ї.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Згідно із статтею 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Статтею 37 вказаного Закону передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Разом з тим, стаття 38 Закону № 1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з яким територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Пунктом 4 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-ІХ встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Згідно з ст. 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат №11 від 19.07.2018 (далі - Порядок № 11).
Пунктом 1.2 Порядку № 11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку № 11 Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.
Отже, положення наведених нормативно-правових актів визначають, що рішення про призначення страхових виплат або про відмову в їх призначенні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі постанови.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади у відповідь на звернення громадян щодо оформлення страхових виплат. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Натомість чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень Закону № 1105-XIV та 1.4. Порядку № 11.
В межах цього адміністративного спору позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення (постанову), в той час, як останній протиправно направив позивачці відповідь у формі листа.
За такого правого регулювання та встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції, що відсутність належним чином оформленого рішення Фонду про призначення страхових виплат або про відмову в їх призначенні у формі постанови свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Відсутність належним чином оформленого рішення фонду, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 у формі постанови, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на відсутність належним чином оформленого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , правова оцінка на предмет відповідності поданих на розгляд документів вимогам законодавства у межах цієї справи судом не надається.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.05.2020 року у справі № 340/5803/20.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що для належного захисту порушених прав позивачів необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не розгляду та не прийняття рішення (постанови) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, а також зобов'язати Головне управління ПФУ в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 про призначення страхових виплат, відповідно до вимог Закону № 1105-XIV, із прийняттям відповідного рішення по суті.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення, звидяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 460/16622/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін