05 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/15834/23 пров. № А/857/25844/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (головуючий суддя: Махаринець Д.Є., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
встановив:
ОСОБА_1 , 03.07.2023 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати з 03.01.2023 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату за період з 03.01.2023 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтовує позов тим, що вона зареєстрована і проживає в населеному пункті, яке відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23 липня 1991 року, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. Вважає, що на даний час відповідач повинен проводити виплату щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на радіоактивно забрудненій території, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що ОСОБА_1 не є пенсіонером, а лише особою, яка отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дитину.
Зазначає, що відсутні підстави для звернення з позовом ОСОБА_1 в особистих інтересах, оскільки вона не є пенсіонером, а лише отримувачем пенсії на неповнолітню дитину, у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи третьої категорії (а.с. 6), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8); проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 7).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування на невиплати їй, як отримувачу на неповнолітню дитину, підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована на неповнолітнього утриманця пенсія по втраті годувальника підлягає підвищенню за правилами, встановленими статтею 39 Закону № 796-ХІІ, зазначену виплату позивачу відновлено не було, а тому наявна протиправна бездіяльності відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 44 цього Закону передбачено порядок звернення за призначенням та перерахунком пенсії.
Відповідно до ч. 1 цієї статті призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Так, постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно Розділу І цього Порядку, саме на пенсіонерів покладено обов'язок повідомляти органи Пенсійного фонду України про зміни у їх правовому статусі та звертатися із зверненням про наявність правових підстав для проведення перерахунку пенсії.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення позивача до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати спірного підвищення до пенсії, а долучена до позову заява від 28 червня 2023 року не містить даних про отримання її Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, зокрема відсутній штамп вхідної кореспонденції чи докази направлення такої засобами поштового зв'язку (а.с. 12).
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».
У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
Отже, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення певних дій, є невідповідність їх вимогам чинного законодавства.
При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними та як наслідок зобов'язання до їх вчинення, є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Враховуючи вищенаведене, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, натомість, відсутні докази того, що позивачка зверталась із заявою до пенсійного органу за призначенням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а відповідач відмовив у призначенні цього підвищення, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, як такий, що заявлено передчасно.
Про передчасність звернення до суду із цим позовом також свідчить той факт, що долучена до нього заява, яка нібито адресована відповідачу датована 28 червня 2023 року (а.с. 12), а згідно штампу вхідної кореспонденції суду позов поданий 03 липня 2023 року за вх. №112889/23, тобто через п'ять днів звернення із заявою до пенсійного органу (а.с. 1). Крім того, як зазначалось вище апеляційним судом, зазначена заява не містить даних про отримання її Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, зокрема відсутній штамп вхідної кореспонденції чи докази направлення такої засобами поштового зв'язку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 460/15834/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін