04 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/47/24 пров. № А/857/11359/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Носа С. П.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року (прийняте у письмовому провадженні у м. Луцьку суддею Димарчук Т. М.) в адміністративній справі № 140/47/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.07.2021 № Ф-7301-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 24 725,87 грн; зобов'язання виключити із облікових даних платника податків ОСОБА_1 дані про заборгованість зі сплати ЄСВ для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в розмірі 23 896,63 грн (код платежу 7071040000).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області від 13.07.2021 № Ф-7301-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн.
Зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , виключивши інформацію щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 18 276, 72 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1867 (одну тисячу вісімсот шістдесят сім) грн 18 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17.04.2024 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ГУ ДПС у Волинській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3696,00 грн.
У поданих до суду 23.04.2024 запереченнях представник відповідача зазначав, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із цією справою, а їх сума є необґрунтованою. З наведених підстав просив у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із цим додатковим рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Волинській області, вважаючи, що таке є незаконним та прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване додаткове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.
Як видно із доданих письмових доказів: договору про надання правової допомоги від 18.12.2023, акта приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 17.04.2024, квитанцій від 17.04.2024 на суму 5000,00 грн, позивач сплатив адвокату Мартинюк О. І. кошти в сумі 5000,00 грн на оплату послуг з надання правової допомоги, які складаються із: з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, надання правничої консультації - 2 год; вивчення законодавства по суті правового спору - 2 год; вивчення та узагальнення судової практики по суті правового спору - 2 год; написання позовної заяви - 6 год; підготовка проекту клопотання про розгляд справи з повідомленням викликом сторін - 1 год; підготовка документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 2 год.
Сторони погодили, що вартість наданих послуг (правничої допомоги і представництва в суді) становить 5000,00 грн.
Разом з тим, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3696,00 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог).
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як видно з матеріалів справи, відповідач подавав заперечення щодо відшкодування витрат.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що заявлений до відшкодування їх розмір (3696,00 грн) є надмірним. На думку суду, адвокатом необґрунтовано кількість часу, який був потрачений на надання вказаних в описі робіт та послуг. При цьому суд зазначав, що такі послуги як: з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, надання правничої консультації, вивчення законодавства та узагальнення судової практики по суті правового спору, підготовка проекту клопотання про розгляд справи з повідомленням викликом сторін, підготовка документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, включаються до витрат пов'язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.
При цьому суд зазначив, що ця справа є справою незначної складності, а підготовка позовної заяви та збір доказів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. А тому, суд вважав розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області у розмірі 3000,00 грн.
Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат зазначений позивачем не відповідає критерію співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуг.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з необхідністю відшкодування судових витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року в адміністративній справі № 140/47/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
С. П. Нос