04 липня 2024 рокуСправа № 500/240/24 пров. № А/857/7585/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року (суддя Мандзій О.П., м.Тернопіль, повний текст складено 15 березня 2024 року),-
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 році 4 календарних дня щорічної чергової основної оплачуваної відпуски та у 2017 році 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугою років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 12.03.2019;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2015 році 4 календарних дня щорічної чергової основної оплачуваної відпуски та у 2017 році 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугою років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 12.03.2019.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що працівник може отримати грошову компенсацію лише за невикористану щорічну відпустку і лише у випадку, коли вже використав не менше 24 днів відпустки у році в якому бажає отримати компенсацію. З соціальних та додаткових відпусток, які не належать до щорічних, грошовою компенсацією можна замінити лише відпустку «на дітей». Інші види додаткових відпусток компенсації взагалі не підлягають, навіть при звільненні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення зі служби із поліцейським повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані ним дні, як основної, так і додаткової відпустки, чого відповідачем здійснено не було.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що наказом ГУНП від 12.03.2019 №65 о/с позивач з 12.03.2019 звільнений зі служби в поліції згідно з пункту 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Зазначеним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану основну відпустку за 2019 рік у кількості 8 діб.
ГУНП, за результатами розгляду звернення, листом від 31.01.2023 №Р/2/2/05/2023 повідомило, що ОСОБА_1 не використав такі види відпусток: 4 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки за вислугою років за 2017 рік.
Також відповідач за результатами розгляду звернення, листом від 07.07.2023 № 594/05/3-2023 повідомив, що при звільненні зі служби в поліції позивачу були нараховані та здійснені наступні виплати: грошове забезпечення за березень 2019 року (з 01 по 12 березня) в сумі 5255,37 грн, а саме: посадовий оклад - 1141,94 грн, оклад за спеціальне звання - 774,19 грн, надбавка за стаж служби в поліції - 766,45 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 171,29 грн, премія щомісячна - 2401,50 грн; індексація грошового забезпечення - 291,21 грн; одноразова грошова допомога при звільненні зі служби - 142552,10 грн; компенсація за невикористану щорічну чергову відпустку за 2019 рік (8 діб) - 3620,35 грн.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з частинами першою та другою 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою-четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин дев'ятої-десятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з абзацами 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799; далі - Порядок №260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З аналізу наведених норм виходить, що Законом №580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Також не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи статті 83 КЗпП і статті 24 Закону №504/96-ВР.
Відтак, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Тотожні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.
Так, з матеріалів справи видно, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористану щорічну чергову відпустку за 2019 рік у кількості 8 діб.
Разом з тим, як слідує з листа ГУНП, за період служби в поліції позивач не використав 4 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2015 рік та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки за вислугою років за 2017 рік.
Під час звільнення зі служби із поліцейським повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані ним дні, як основної, так і додаткової відпустки, чого відповідачем здійснено не було.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у 2015 році 4 календарних дня щорічної чергової основної оплачуваної відпуски та у 2017 році 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за вислугою років.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 324, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич