05 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24065/23 пров. № А/857/5894/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (головуючий суддя Лунь З.І., м. Львів) у справі №380/24065/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, -
16.10.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №123 від 29.09.2023 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що проходить службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України. Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень» від 29.09.2023 №123 до позивачки застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Зі змісту означеного наказу вбачається, що за результатами службового розслідування установлено, що 10.08.2023 інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та заступник командира роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП капітан поліції ОСОБА_4 , здійснювали реагування на звернення, щодо конфлікту, по АДРЕСА_1 . Перебуваючи на місці події, працівники поліції виявили ОСОБА_5 , який вчиняв дрібне хуліганство у громадському місці. Останній, під час затримання, чинив активний опір, в результаті чого притиснув старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 до стіни та наніс їй тілесні ушкодження. У ході службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів установлено, що 10.08.2023 інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження під час виконання службових обов'язків. Також установлено, що під час реагування на звернення, щодо конфлікту, інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та заступник командира роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП капітан поліції ОСОБА_4 були без засобів індивідуального захисту, а саме без бронежилета. Крім того, за результатами проведення службового розслідування встановлено, що інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 у Львівській області ДПП ОСОБА_1 10.08.2023 здійснили порушення правил носіння однострою, що виразилося у перебуванні поза межами будівлі без головного убору. Також, інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 у Львівській області ДПП ОСОБА_1 10.08.2023 під час опрацювання звернення, що скеровано диспетчером допустила порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні порядку застосування портативних відеореєстраторів, а саме закріпила портативний відеореєстратор на поясі, що призвело до неякісної фіксації подій. За вчинення дисциплінарного проступку позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, з чим вона не погоджується, оскільки вважає, що відповідач неповно провів службове розслідування, не встановив обставини, що пом'якшують відповідальність, а також не надав доказів того, що бронежилет позивачці взагалі видавався.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт вказує, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді зауваження, відповідач, порушуючи вимоги статті 19 Дисциплінарного статуту, не дотримався і критерію пропорційності - дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також критеріїв добросовісності та розумності. У висновку службового розслідування відсутні посилання на настання будь-яких негативних наслідків внаслідок дій позивача. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи впродовж службового розслідування, з'ясування усіх необхідних обставин вчинення дисциплінарного порушення для обґрунтованого висновку, уточнення ступеня вини. Відповідальність особа несе виключно за вчинення протиправного діяння, для чого необхідно встановити в чому полягали незаконні дії особи, до яких негативних наслідків це призвело, встановити причинно-наслідковий зв'язок між такими негативними наслідками та протиправними діями особи. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.
16.05.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач зазначає, що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія проаналізувала записи з портативних відеореєстраторів, що були у користуванні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 . В ході службового розслідування відібрано пояснення інших осіб. Бронежилет позивачці було надано у постійне зберігання і користування. Застосоване до позивачки стягнення - зауваження є найлегшим дисциплінарним стягненням, накладеним з виховною метою. Вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/24065/23 є законним, а відповідно й прийнятим у чіткій відповідності нормам матеріального та процесуального права. Підстав для скасування зазначеного рішення суду немає, а відтак і не має підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
10.08.2023 о 19.00, після отримання табельної вогнепальної зброї та проведеного інструктажу керівництвом управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, автопатруль «ОМЕГА-0603» на службовому автомобілі PEUGEOT 301, з номерним знаком НОМЕР_1 (на синьому фоні), у складі інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , заступив на маршрут патрулювання у Шевченківському районі міста Львова.
10.08.2023 на лінію «102» о 20.56 надійшло повідомлення від працівниці закладу харчування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що невідома особа погрожувала їй фізичною розправою, вчиняла хуліганські дії, нецензурно висловлювалась на території літнього майданчику; після закриття закладу невідомий відмовився залишити територію.
Звернення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №15654 від 10.08.2023 Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області.
10.08.2023 о 21.37 працівники поліції, що перебували у складі наряду «Омега-652» самостійно створили завдання про допомогу наряду поліції «Омега-6032. За результатом опрацювання цього завдання у електронному рапорті зазначено, що надали практичну допомогу в затриманні особи та в оформленні адміністративних матеріалів.
11.08.2023 на лінію «102» надійшло повідомлення інспектора взводу №2, роти №4 батальйону №2 УПП у м. Львові про те, що 11.08.2023 о 00.15 за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 12 невідома особа чинила опір ОСОБА_1 під час виконання нею службових обов'язків, чим спричинила останній тілесні ушкодження.
11.08.2023 про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час виконання нею службових обов'язків доповідною запискою повідомлено т.в.о. начальника УПП у Львівській області ДПП капітана поліції ОСОБА_9 .
Наказом УПП у Львівській області ДПП від 29.08.2023 №237 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин отримання тілесних ушкоджень інспектором взводу №2, роти №4 батальйону №2 УПП ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
Наказом від 11.09.2023 №104 строк проведення службового розслідування було продовжено на п'ятнадцять днів.
25.09.2023 Начальником управління патрульної поліції у Львівській області ДПП затверджено Висновок службового розслідування, призначеного з повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин отримання тілесних ушкоджень інспектором взводу №2, роти №4 батальйону №2 УПП ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , 10.08.2023, що встановлюється з доповідної записки за реєстраційним індексом №15613вн/41/12/01-2023 від 11.08.2023 старшого інспектора-чергового відділу чергової служби УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Саджениці Ігоря.
Дисциплінарною комісією, в ході проведення службового розслідування, відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) установлено, що 10.08.2023 о 20.50 годині на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102», надійшло повідомлення ОСОБА_10 , про те, що за адресою: місто Львів по вулиці Миколайчука, 12, виник конфлікт з невідомими особами у кафе «Хрещатик».
Звернення зареєстровано в журналі обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 15654 від 10.08.2023 Відділу поліції № 1 Львівською районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області (ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області).
Звернення скеровувалося для опрацювання наряду поліції «Омега - 603», який після реагування зазначив, що «у заявниці відібрано заяву, особу на яку вона вказала встановлено як ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для припинення правопорушення та складання протоколу за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення було затримано та доставлено до ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області.
За результатом опрацювання звернення зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12023141380001345 від 10.08.2023 за частиною другою статті 342 Кримінального Кодексу України.
Також, встановлено, що 10.08.2023 о 21:37 працівники поліції, що перебували в складі наряду «Омега - 652» самостійно створили завдання про допомогу наряду поліції «Омега 603». За результатом опрацювання даного завдання, у електронному рапорті зазначили, що «Надано практичну допомогу в затриманні особи та оформленні адміністративних матеріалів».
У ході службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів встановлено, що 10.08.2023 інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження під час виконання службових обов'язків. Також встановлено, що під час реагування на звернення, щодо конфлікту, інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , (…) були без засобів індивідуального захисту, а саме без бронежилета.
Крім того, за результатами проведення службового розслідування встановлено, що інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 у Львівській області ДПП ОСОБА_1 10.08.2023 здійснили порушення правил носіння однострою, що виразилося у перебуванні поза межами будівлі без головного убору.
Також, інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №2 у Львівській області ДПП ОСОБА_1 10.08.2023 під час опрацювання звернення, що скеровано диспетчером допустила порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні порядку застосування портативних відео реєстраторів, а саме закріпила портативний відео реєстратор на поясі, що призвело до неякісної фіксації подій.
Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виявився в порушенні вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції, п.1 ч 1 ст.14 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, п.п.1, п. 1, Розділу V Правил носіння однострою поліцейських, затвердженого наказом МВС від 19.08.2017 №718 на підставі на підставі пункту 1 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 видано наказ №123 від 29.09.2023 «Про застосування до працівників УПП у Львівській області ДПП дисциплінарних стягнень».
Позивачка вважає зазначений наказ протиправним та таким, що порушує її права у сфері проходження публічної служби, що спонукало її звернутися в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 (Інструкція №1026).
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №1026 портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції №1026 застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2)охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції №1026 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Підпунктом 1 п.1 РозділуПравил носіння однострою поліцейських, затвердженого наказом МВС від 19.08.2017 №718, головні убори (шапка-вушанка для осіб вищого складу поліції, шапка-вушанка, шапка, шапка флісова, кашкет для осіб вищого складу поліції, кашкет, кепі для осіб вищого складу поліції, кепі, панама) носять прямо, без нахилу.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я.
Таким чином, позивачка під час несення служби 10.08.2023-11.08.2023 повинна була носити бронежилет, зокрема, при опрацюванні виклику по вул. Миколайчука у м.Львові; головний убір повинна була носити відповідно до Правил; відеореєстратор повинен був бути закріплений на її форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод її діям як поліцейської. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачка була без засобів індивідуального захисту, а саме без бронежилета. Також, 10.08.2023 позивачка порушила правила носіння однострою, що виявилося у перебуванні поза межами будівлі без головного убору та допустила порушення службової дисципліни, що виявилося у недотриманні порядку застосування портативних відеореєстраторів, а саме закріпила портативний відеореєстратор на поясі.
Зазначені обставин підтверджуються відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 та капітана поліції ОСОБА_13 .
Із записів відеореєстратора 470487 (с1ір-10), що був у користуванні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , зафіксовано, що ОСОБА_14 при опрацюванні виклику знаходилась без індивідуального захисту, а саме бронежилета та перебувала на вулиці без головного убору. Це підтверджується, також, і записами з нагрудних камер 470019 (clip-10), що була у користуванні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 та 471883 (clip-10), що була у користуванні капітана поліції ОСОБА_13 .
Отже, колегія суддів констатує, що позивачка порушила службову дисципліну, оскільки не дбала про особисту безпеку і здоров'я, порушила Правила носіння однострою поліцейських та Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, відповідно до Наказу про надання дозволу на постійне зберігання і носіння засобів індивідуального захисту та спеціальних засобів №86 від 16.05.2023 позивачці було надано дозвіл на постійне зберігання та носіння засобів індивідуального захисту та спеціальних засобів, а саме бронежилету та гумового кийка на підставі рапорту.
Відповідно до картки №326 обліку та озброєння позивачка 22.05.22 отримала бронежилет у постійне зберігання та носіння, про що свідчить її підпис у картці.
Пунктом 2.2 розділу 2 Інструкції з охорони праці при виконанні службових обов'язків, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 07.08.2019 № 1396, передбачено, що працівники, що заступають на службу, повинні мати при собі службове посвідчення, забезпечені табельним озброєнням, відповідним екіпіруванням, засобами індивідуального захисту, активної оборони та засобами зв'язку.
Згідно із журналом інструктажів з питань охорони праці відповідно до Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, наказу МВС України від 05.10.2020 №705 та інструкцій з охорони праці, затверджених наказом ДПП НПУ від 07.08.2019 №1396 позивачка була ознайомлена із своїми службовими обов'язками, про що свідчить її підпис у Журналі.
Таким чином, позивачка у постійному користуванні мала бронежилет, який вона зобов'язана була використовувати при виконанні службових обов'язків, а отже, твердження апелянта про відсутність доказів того, що їй був виданий бронежилет є безпідставним.
Щодо стягнення, застосованого до позивачки, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Стаття 29 Дисциплінарного статуту встановлює особливості дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
Відповідно до ч.2 цієї статті дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
При цьому, застосовування зазначеної норми здійснюється з урахуванням ч.3 ст.19 та ст.13 Дисциплінарного статуту, яка закріплює види дисциплінарних стягнень від менш суворого до найбільш суворого.
З матеріалів справи вбачається, що службова характеристика позивачки є позитивною, до дисциплінарної відповідальності впродовж несення служби позивачка не притягалася, діючих стягнень немає. Оскільки підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи впродовж службового розслідування, з'ясування усіх необхідних обставин вчинення дисциплінарного порушення для обґрунтованого висновку, уточнення ступеня вини, встановлення суті незаконних дій особи, негативних наслідків до яких такі дії призвели, встановлення причинно-наслідковий зв'язок між такими негативними наслідками та протиправними діями особи, то відповідач повинен був би про це зазначити у висновку службового розслідування. Тому, з урахуванням означених суб'єктивних характеристик позивачки, до неї і було застосоване найменш суворе стягнення - зауваження. Крім того, у Висновку службового розслідування вказано, що наслідком недотримання позивачкою вимог Інструкції №1026, стала неякісна фіксація подій; те, що позивачка була без бронежилета означає її пасивну поведінку, що виявлялася у невиконанні обов'язку дбати за своє здоров'я і безпеку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження є достатнім та співмірним з службовою характеристикою позивачки, характером вчиненого правопорушення за відсутності встановлення настання негативних наслідків, а також за відсутності діючих дисциплінарних стягнень.
Таким чином, апелянтом на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/24065/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний