Справа № 560/12539/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
04 липня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та нездійснення виплати збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановленої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 31.03.2022 по 16.06.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити збільшену до 100000 грн додаткову винагороду за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався, а саме тільки перебування позивача у відрядженні у населеному пункті Соледар не свідчить про безпосередню його участь у бойових діях.
При цьому, судом було враховано довідку Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 № 432, за змістом якої будь-яких повідомлень, довідок, рапортів про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії) старшого солдата ОСОБА_1 , за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 (включно) не надходило та не було зареєстровано в діловодстві Військової частини НОМЕР_1 , а також відповідь Військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 з повідомленням про відсутність інформації, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 у складі Військової частини НОМЕР_2 .
Позивач, не погоджуючись з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх в касаційному порядку шляхом звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду.
В обгрунтування власних доводів, позивач відзначив про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2024 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суд касаційної інстанції, обгрунтовуючи власні висновки, виходив з того, що судом апеляційної інстанції не було надано оцінку доводам позивача, що посвідчення про відрядження ОСОБА_1 , яке перебувало у Військовій частині НОМЕР_2 , було знищено під час обстрілу ворожою артилерією російської федерації міста Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, де перебував штаб Командувача об'єднаних сил (військова частина НОМЕР_2 ), однак в матеріалах справи наявні накази від 18.02.2022 № 35 та від 24.08.2022 № 226 про відрядження позивача в райони ведення бойових дій.
На переконання Верховного Суду, відмовляючи у задоволення апеляційної скарги позивача та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку наведених стороною позивача доводів та аргументів, оцінку їм не надав, хоча про це наголошувалося в апеляційній скарзі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2024 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відтак, надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 березня 2024 року, встановила наступні обставини справи.
Позивач проходить військову службу у Збройних силах України.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2018 № 261 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2018.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2022 № 35 старший солдат ОСОБА_1 , старший сапер інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти вибув у відрядження до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у населений пункт Соледар, з 21.02.2022.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2022 № 226 позивач прибув з відрядження із м. Покровськ Донецької області 24.08.2022 і приступив до виконання службових обов'язків. Підстава: посвідчення про відрядження від 21.02.2022 № 25, продовольчий атестат.
Згідно довідки від 29.09.2022 № 303, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 , останній у період з 31.03.2023 по 22.08.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Після повернення позивача із зони бойових дій представник позивача звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України із адвокатським запитами про здійснення нарахування і виплату позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
Від Міністерства оборони України відповідь на адвокатський запит не надходила.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит, де вказано, що за період з 31.03.2022 по 22.08.2022 позивачу здійснено виплати в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткових винагород» від 06.09.2022 № 95 на підставі довідок із зазначеними періодами, виданими: Військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6140д (з 17.06.2022 по 30.06.2022), Військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6143д (з 01.07.2022 по 11.07.2022), Військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6134д (з 12.07.2022 по 30.07.2022) та включений у виплату у наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткових винагород» від 05.10.2022 № 104 на підставі довідки із зазначеними періодами, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 31.08.2022 № 6103д (з 01.08.2022 по 21.08.2022).
Решта періодів не підтверджена довідками про безпосередню участь у бойових діях.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи бездіяльність останнього щодо невиплати додаткової винагороди протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану здійснюється на підставі бойових наказів (бойових розпоряджень), виданих командирами військових частин (установ, навчальних закладів), до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.
А відтак, встановивши, що за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у нього права на виплату додаткової винагороди за спірний період.
Крім того, суд першої інстанції відзначив, що перебування позивача у відрядженні у н.п. Соледар не свідчить про його безпосередню участь у бойових діях.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги за правилами статті 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.1 ст.1-1 та ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У ч. 2 ст. 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Тарифну сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому, як передбачено ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, сам порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Пунктом 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022) внесено зміни до Постанова № 168 та доповнено останню пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою належного виконання пункту 1 Постанови № 168, Міністр оборони України оперативно врегулював питання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди директивами від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, які щонайменше протягом спірного періоду регулювали питання визначення саме документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в означених діях і заходах.
Надання таких телеграм, які є формою рішення Міністра, обов'язкового до виконання суб'єктами, підпорядкованими Міністерству оборони України, обґрунтоване особливостями правового режиму воєнного стану.
У директиві від 25.03.2022 № 248/1298, яка діяла протягом періоду з 31.03.2022 по 16.06.2022, за який, на переконання позивача Військова частина НОМЕР_1 протиправно не нарахувала та не виплатила йому збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цієї ж телеграми, викладеної в редакції телеграми від 18.04.2022 № 248/1529, установлено командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
У підставах про видання такої довідки обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.
Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:
- командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
- керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки від 20.12.2022 №432, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , будь - яких повідомлень, довідок, рапортів про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії) старшого солдата ОСОБА_1 , за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 (включно) не надходило та не було зареєстровано в діловодстві Військової частини НОМЕР_1 .
Задля встановлення всіх обставин справи та надання об'єктивної оцінки спірним правовідносинам судом першої інстанції ухвалою від 07.02.2023 було зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду письмову інформацію (копії підтверджуючих документів) щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях чи відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022.
У відповідь, Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено про те, що інформація, яка підтверджує факт проходження служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 ОСОБА_1 у складі військової частини НОМЕР_2 - відсутня.
В спірній ситуації, слід наголосити, що саме до повноважень керівництва військової частини віднесено визначення підстав, облік часу та розрахунок додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану здійснюється військовослужбовцям, на підставі бойових наказів (бойових розпоряджень) виданих командирами військових частин (установ, навчальних закладів), до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець, однак відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався. Водночас, перебування позивача у відрядженні у населеному пункті Соледар не свідчить про його безпосередню участь у бойових діях. Матеріалами справи інше не підтверджується.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, попередньо, представник позивача направив адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з метою з'ясування, куди саме та до якої військової частини був відряджений позивач.
У відповідь на адвокатський запит Військова частини НОМЕР_1 листом від 21.03.2023 №428 повідомила, що посвідчення про відрядження ОСОБА_1 було знищено під час обстрілу ворожою артилерією російської федерації міста Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, де перебував штаб Командувача об'єднаних сил (військова частина НОМЕР_2 ).
Вказана обставина покладена в основу доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, надаючи оцінку вказаній обставини, відзначає, що як було відзначено вище, документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях є бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
В даному випадку, саме посвідчення про відрядження ОСОБА_1 до населеного пункту Соледар не може свідчити про участь позивача у бойових діях, що велись у вказаній місцевості. Даним документом може бути засвідчено лише факт перебування військовослужбовця у вказаному населеному пункті. А тому, даний документ міг виступати належним доказом лише в сукупності з іншими документами, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях в спірний період часу.
Стосовно наявності в матеріалах справи наказів Військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2022 № 35 та від 24.08.2022 № 226 про відрядження позивача в райони ведення бойових дій, то вказана обставина враховується судом апеляційної інстанції, однак, повторно наголошується, що дані документи засвідчують виключно факт відрядження позивача у н.п. Соледар з 21.02.2022 року та факт його прибуття із відрядження 24 серпня 2022 року. При цьому, дані обставини судом апеляційної інстанції не заперечуються.
Таким чином, враховуючи встановлені в справі обставини, зокрема, відсутність документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів встановленого Постановою №168 рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності права позивача у спірний період на виплату додаткової винагороди.
Окрім того, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 21 березня 2024 року стосовно даних спірних правовідносин, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах у спірному періоді є довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Так, в матеріалах справи наявна довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 року №303 (а.с. 16) зі змісту якої вбачається, що остання видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 31.03.2022 року по 22.08.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Разом з тим, вказана довідка по-перше, не містить жодної інформації стосовно місця перебування позивача у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, а по-друге, видана військовою частиною з якої відряджався позивач, а не командиром військової частини (установи), до якої був відряджений ОСОБА_1 , а саме Військової частини НОМЕР_2 "ІІ".
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.