Справа № 560/8662/24
05 липня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі оформлене Головним управлінням Державної податкової служби у Хмельницькій області податкове повідомлення-рішення № 013440705 від 24.01.2024р.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2024 позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки можуть бути усунені шляхом: подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено; надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами.
На виконання вимог ухвали до суду надійшла заява, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду.
Заява мотивована тим, що статтею 102 ПКУ врегульовано питання застосування строків давності визначених податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів. Згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПКУ. Враховуючи те, що два зазначені приписи ПКУ по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному, то відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПКУ перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм, а саме п. 56.18 ст. 56 ПКУ, що передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів).
Зазначено, що стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №158/10-36-07-08, який розглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області 26.03.2024. Проте зміст постанови до позивача доведено не було. Ознайомитись з постановою суду вдалось 31.05.2024 у Єдиному реєстрі судових рішень.
Також, позивач посилається на введення воєнного стану.
Щодо цієї заяви слід зазначити таке.
Положеннями частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України.
При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Суд зазначає, що постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 оприлюднено в ЄДРСР 10.12.2020.
При цьому, предметом оскарження у цій адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення №013440705 від 24.01.2024 яке позивач оскаржував до ДПС України в адміністративному порядку.
Поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на те, що позов подано в межах 1095 деного строку.
Також, посилання на те, що зміст постанови, якою провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито, до позивача доведено не було, а ознайомитись із постановою суду вдалось 31.05.2024 у Єдиному реєстрі судових рішень, є безпідставним, оскільки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не позбавляло останнього права оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення у строк, який встановлений законодавством.
Щодо посилання на запровадження в Україні воєнного стану, то з цього приводу слід зазначити таке.
Жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду саме через обмеження, впроваджені у зв'язку з введенням воєнного стану, позивач суду не надав. Також, позивач не надав доказів щодо його мобілізації у зв'язку із введенням воєнного стану.
Зазначена заява обґрунтована лише загальними підставами неможливості звернення до суду у відведений час, та не містить доказів неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на це, наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть вважатися поважними, адже вони непідтверджені належними доказами.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. При цьому не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивач не надав належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві від 26.06.2024.
Продовжити ОСОБА_1 на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №560/8662/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяД.Л. Фелонюк