Справа № 420/12385/24
05 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Національного університету «Одеська політехніка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вичинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 22.04.2024 надійшла позовна заява заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Національного університету «Одеська політехніка», в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Одеська політехніка» щодо невжиття заходів щодо приведення в належний для експлуатації технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту-протирадіаційного укриття № 56936, розташованої по просп. Шевченка, буд. 1-3 (раніше просп. Гагаріна, 8) у м. Одесі;
2. Зобов'язати Національний університет «Одеська політехніка» вжити заходів з метою приведення в належний технічний стан та готовність для використання за цільовим призначенням захисної споруди цивільного захисту-протирадіаційного укриття № 56936, розташованої по просп. Шевченка, буд. 1-3 (раніше просп. Гагаріна, 8) у м. Одесі. 4.
Позовні вимоги заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси обґрунтовує тим, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану Приморською окружною прокуратурою міста Одеси Одеської області вивчається стан додержання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд). Приморською окружною прокуратурою міста Одеси 29.06.2023 внесені відомості до ЄРДР № 42023163030000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом порушення вимог законодавства щодо утримання захисних споруд цивільного захисту. Встановлено, що на території Приморського району міста Одеси відповідно до інформації університету № 306/107-05 від 01.03.2024 на балансі Національного університету «Одеська політехніка», крім іншого, знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 56936, розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 1-3 (раніше просп. Гагаріна, 8). просп. Гагаріна, 8). Як вбачається з паспорту сховища (ПРУ) № 56936 датою прийняття його в експлуатацію є серпень 1959 року. Організацією, яка експлуатує укриття визначено Одеський національний політехнічний університет. Пунктом 1.4 Статуту Національного університету «Одеська політехніка», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 1419 від 23.12.2021 зазначено, що Національний університет «Одеська політехніка» є правонаступником Одеського національного політехнічного університету. Згідно даних паспорту захисної споруди № 56936, вона відноситься до класу сховищ - ПРУ, вбудована в 4-х поверхову будівлю загальною площею 77,7 мІ та розрахована на 120 осіб. 15.12.2023. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023163030000043 від 29.06.2023 встановлено, що, незважаючи на комплексну перевірку цієї захисної споруди до введення воєнного стану, на теперішній час ПРУ № 56936 все ж таки не придатне для укриття населення. Таким чином, починаючи з 2016 року ПРУ № 56936 знаходилось в незадовільному стані. Зі спливом часу, стан вказаної споруди цивільного захисту, встановлений комісійними актами ДСНС від 15.12.2023, 14.02.2024, 15.03.2024, не змінився. При цьому, представники Національного університету «Одеська політехніка» як балансоутримувача вказаного ПРУ обізнані про обстеження, крім того, запрошувались для участі і були присутні. Як наслідок, вбачається, бездіяльність балансоутримувача щодо приведення у придатний стан ПРУ № 56936, яка прослідковується у часі.
Ухвалою судді від 29.04.2024 ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву; відкрити провадження у адміністративній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
07.05.2024 до суду (вх.№18141/24) від Національного університету «Одеська політехніка» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує про відсутність визначених законом підстав для звернення до адміністративного суду прокурора в інтересах держави з позовом про зобов'язання власника суб'єкта господарювання забезпечити виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
10.05.2024 до суду (вх№ЕС/19244/24) від Приморської окружної прокуратури міста Одеси надійшла відповідь на відзив у якій позивач на задоволенні позовних вимог наполягає.
17.05.2024 до суду (вх.№Еп/8995/24) від Національного університету «Одеська політехніка» надійшли заперечення у яких відповідач наполягає на відсутності права у поїзна звернення до суду у даному випадку.
05.07.2024 суд ухвалив у задоволенні клопотання Національного університету «Одеська політехніка» про зупинення розгляду справи - відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 15.05.2023 №559 (а.с.37-39) закріплено на праві господарського відання за Національним університетом «Одеська політехніка» нерухоме майно, у т.ч. будівля інвентарний номер 122267 літ. «Я» за адресою Одеська область, м.Одеса, пр.Шевченка, буд.1-3
Матеріали справи містять технічний паспорт та технічний паспорт протирадіаційного укриття №56936 (а.с.40-53), відповідно до яких сховище за адресою м.Одеса, Приморський район, проспект Гагаріна, 8 належить Одеський національний політехнічний університет.
Відповідно до акту комплексної перевірки протирадіаційного укриття №56936 від 22.07.2016 (а.с.112-115), протирадіаційне укриття №56936 за адресою м.Одеса, проспект Гагаріна, 8 оцінюється як «обмежено готове» до прийняття осіб, що укриваються.
Національним університетом «Одеська політехніка» прийнято наказ від 12.02.2024 №220-а (а.с.54) про створення комісії для оцінки стану захисту захисних споруд цивільного захисту у 2024 році, та членами цієї комісії складено акт від 14.02.2024 (а.с.55-63) оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття №56936, відповідно до висновку якого станом на 14.02.2024 протирадіаційне укриття №56936 оцінюється як не готове до використання за призначенням.
Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Головного управління ДСНС України в Одеській області із листом від 23.02.2024 №52-2142ВИХ-24(а.с.116-119) у якому просила надати інформацію стосовно того, чи зверталось ГУ ДСНС України в Одеській області до суду з позовом до Національного університету «Одеська політехніка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на який отримало відповідь від 11.03.2024 №6001.1-1705/6009/1 (а.с.1200-121) у якій Головне управління ДСНС України в Одеській області зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Головне управління ДСНС України в Одеській області повідомило Приморську окружну прокуратуру міста Одеси про те, що воно не зверталось до суду з позовом щодо застосування заходів реагування стосовно Національного університету «Одеська політехніка».
19.03.2024 Приморська окружна прокуратура міста Одеси скерувала повідомлення до Головного управління ДСНС України в Одеській області (а.с.162) про те, що Приморською окружною прокуратурою міста Одеси підготовлено позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Національного університету «Одеська політехніка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття захисної споруди №56936.
Приморська окружна прокуратура міста Одеси, вважаючи інтереси Держави порушеними, звернулась до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
Цивільний захист України - є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Організація цивільного захисту в Україні безпосередньо пов'язана з національною безпекою і обороною держави.
На підставі Женевських конвенцій 1949 року щодо захисту жертв війни, військовополонених і населення на територіях бойових дій, Положення про єдину державну систему цивільного захисту, Кодексу цивільного захисту України створена система цивільної оборони України, яка є важливою складовою системи національної безпеки.
Основною метою функціонування єдиної державної системи цивільного захисту є забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період. Основним завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є, зокрема, захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій (техногенного, природного, соціального, воєнного характеру).
Пунктом 5 Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» наказано Державній службі України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними, Київською міською державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести єдину державну систему цивільного захисту, її функціональні та територіальні підсистеми у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період.
Положенням про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №14 від 09.01.2014, визначено, що в особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно із Законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також іншими нормативно-правовими актами (п. 24).
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя х здоров я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.
Щодо наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд зазначає наступне.
Так, спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».
Приписами ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999р. за №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999р. за №3-рп/99).
Зазначені міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».
Отже, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі за №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі за №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі за №569/4123/16-а.
Положеннями п.4 ч.2 ст.129 Конституції України встановлено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.
Отже, відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
За правилами ч.4 ст.53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст.169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст.53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
У даній справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред'явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Одеської обласної військової адміністрації, у зв'язку із не вжиттям ними, як спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об'єктів цивільного захисту, заходів, спрямованих на зобов'язання відповідача з приведення захисної споруди (укриття) у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану на період воєнного стану, введеного Указом Президента України No64 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні», державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту, у тому числі щодо готовності захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, не здійснюється.
Так, у зв'язку із веденням воєнного стану існують об'єктивні причини неможливістю виконання підрозділами ДСНС своїх функцій.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» №2655-ІХ від 06.10.2022 (набрав чинності 29.10.2022) внесено зміни до п. 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту та розширено повноваження органів ДСНС щодо звернення до адміністративного суду з позовом.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на висновки, що викладені Верховним Судом у наведених відповідачем постановах з огляду на те, що обставини у цій справі не є тотожними наведеним правовідносинам, оскільки у наведених справах прокурор звертався до суду в інтересах держави в особі Головного управління ДСНС області до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» №2655-ІХ від 06.10.2022.
Згідно з п. 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).
У відповідності до п.1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1052 від 16.12.2015, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до покладених завдань ДСНС здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
Аналізуючи вказане, суд зазначає, що Головне управління ДСНС України в Одеській області є уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об'єктів цивільного захисту.
У даному випадку прокурор звертається з позовом на захист інтересів держави в зв'язку із невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення державних інтересів та встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я в умовах збройної агресії російської федерації.
Вказане свідчить, що бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах є виключним випадком для звернення прокурора до суду з вказаним позовом, оскільки позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом якщо звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як захист життя та здоров'я людей у період збройної агресії проти України, тому суд доходить до висновку, що за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з таким позовом (зобов'язання балансоутримувача привести у стан готовності захисну споруду) до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДСНС України в Одеській області не вжито заходів, спрямованих на зобов'язання відповідача привести захисну споруду (сховище) у стан, придатний для використання та захисту населення.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі за №927/491/19, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Що стосується самого позову та встановлених порушень, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.4 ст.32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Згідно ч.5 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.4 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 за №138 (надалі - Порядок №138), фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.
Згідно з п.12 Порядку №138 здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем протирадіаційне укриття №56936 оцінюється як не готове до використання за призначенням.
На час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази того, що захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №56936 приведена у готовність до використання за призначенням, та здатна забезпечити захист цивільного населення.
Відсутність вчинення відповідачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на цільове призначення вказаної захисної споруди цивільного захисту, може не захистити належним чином від загрози життю та/або здоров'ю людей та у разі їх не усунення, можуть призвести до незворотних наслідків.
Приписами ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України», оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оборону України», підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.
Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Відповідно до ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
У разі використання однієї захисної споруди кількома суб'єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.
У відповідності до п. 3 Порядку №138, балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Згідно пункту 10 Порядку №138, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:
не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб'єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;
не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.
Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.
Згідно пункту 11 Порядку №138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 за №579 (далі - Вимоги), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).
У відповідності до пп.1 п.2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.
Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об'єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.
Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).
За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.
У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).
Так, з обставин справи та наведених правовідносин вбачається, що у даній справі не є спірним питання щодо невідповідності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №56936 як такого, що не готове до використання за призначенням..
При цьому, суд враховує те, що в умовах військової агресії російської федерації проти України недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) призвело до його обмеженої готовності до використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров'я людей.
Суд вважає, що невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.
Аналогічну правову позицію викладену Верховним Судом у справі за №826/12192/16 (постанова від 3.10.2018) та у справі за №820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Суд врахував, що даний позов спрямований на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров'я у разі військової агресії.
Таким чином позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача вжити заходів, необхідних для приведення захисної споруди (сховища), у стан, придатний до використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення) є належним способом захисту інтересів держави у цій сфері.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі № 820/4717/16.
Відповідно до частин 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не залучались свідки та не проводились експертизи, а тому відсутні судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Національного університету «Одеська політехніка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вичинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Одеська політехніка» щодо невжиття заходів щодо приведення в належний для експлуатації технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту-протирадіаційного укриття № 56936, розташованої по просп. Шевченка, буд. 1-3 (раніше просп. Гагаріна, 8) у м. Одесі.
Зобов'язати Національний університет «Одеська політехніка» привести у стан, придатний до використання за цільовим призначенням (готовності до укриття населення) споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 56936, розташовану по просп. Шевченка, буд. 1-3 (раніше просп. Гагаріна, 8) у м. Одесі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633);
Відповідач - Національний університет «Одеська політехніка» (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 43861328).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА