Справа № 420/12158/24
05 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006, мотивуючи це тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії, шляхом зарахування до страхового стажу та заробітної плати періоду проходження військової служби з 04.01.1996 по 12.03.2006. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155250020637 від 05.09.2023 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки в наданих документах наявні розбіжності прізвища, зокрема, згідно військового квитка НОМЕР_1 прізвище та ім'я зазначені українською мовою « ОСОБА_2 », згідно архівних довідок про нарахування грошового забезпечення прізвище « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » не відповідають прізвищу згідно паспорта НОМЕР_2 , виданого Чотириста сьомим ВНС УМВС у Івано-Франківській області 13.05.1996 ОСОБА_5 . З вказаним рішення позивач не погодилась та оскаржила його до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/27421/23 від 21.12.2023 року позов задоволений, скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №155250020637 від 05.09.2023, зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивач період проходження військової служби з 04.01.1996 по 12.03.2004 року та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 29.08.2023 року з урахуванням висновку суду. ГУ ПФУ в Одеській області на виконання рішення суду повторно розглянуло заяву та зарахувала період проходження військової служби з 04.01.1996 по 12.03.2004 року, проте період з 13.03.2004 по 12.03.2006 р. не зарахувало, так як про цей період суд в рішенні не зазначив. Вважає бездіяльність щодо не зарахування вказаного періоду до трудового стажу протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.05.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав того, рішенням по справі №420/27421/23 від 21.12.2023р. суд не зобов'язував відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006р.
Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності та 29.08.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії, а саме щодо зарахування до страхового стажу та заробітної плати періоду проходження військової служби з 04.01.1996 по 12.03.2004 на підставі військового квитка НОМЕР_3 від 09.01.1996 року.
За принципом екстериторіальності заява позивача була передана для вирішення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За наслідками розгляду заяви позивача Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 05.09.2023 прийнято рішення № 155250020637 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, згідно поданої 29.08.2023 заяви, у зв'язку з відсутністю правових підстав. Оскільки в наданих документах наявні розбіжності прізвища, зокрема, згідно військового квитка НОМЕР_1 прізвище та ім'я - ОСОБА_6 , згідно архівних довідок про нарахування грошового забезпечення прізвище - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не відповідають прізвищу згідно паспорта НОМЕР_2 , виданого Чотириста сьомим ВВС УМВС у Івано-Франківській області 13.05.1996 - Рємєслєннікова Ганна.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у перерахунку пенсії позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155250020637 від 05.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби з 04.01.1996 по 12.03.2004; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 04.01.1996 по 12.03.2004 на підставі військового квитка серії НОМЕР_1 , архівних довідок про нарахування грошового забезпечення № 179/1/2114 від 21.03.2023, № 179/1/2149 від 22.03.2023, № 179/1/2150 від 22.03.2023, № 179/1/3939 від 26.05.2023, виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України.
Рішенням по справі № 420/27421/23 від 21.12.2023р. позов задоволений: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155250020637 від 05.09.2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 04.01.1996 року по 12.03.2004 року та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 29.08.2023 року, з урахуванням висновків суду.
Вказане рішення набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Одеській області розглянуло повторно заяву позивача від 29.08.2023 р. про перерахунок пенсії та зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 04.01.1996 року по 12.03.2004 року, проте не зарахувало період проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006р.
07.03.2024 року позивач звернулась до відповідача з заявою через веб-портал ПФУ, щодо не зарахування до страхового стажу спірного період (а.с.38).
На вказану заяву відповідачем надана відповідь 21.03.2024 р. вих. №8973-7970/р-02/8-1500/24, що на виконання рішення суду розпорядженням від 06.02.2024 року до страхового стажу зараховано період проходження військової служби з 04.1996 по 12.03.2004р., щодо періоду з 13.03.2004р. по 12.03.2006 р. зобов'язання в рішенні суду відсутні.(а.с.42).
Джерела прав та висновки суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-ІV зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Протягом п'яти років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 11 частини 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 989/2743, у разі якщо за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським відповідно до Закону, страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року №3-1 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 квітня 2021 року за № 463/36085 (далі - Постанова 3-1).
Згідно пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Закон «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно з частиною 1 і частиною 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України. Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку І в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Згідно пункту 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Додаток №5 до Порядку №637 передбачає форму довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Також якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17 та від 27.04.2020 у справі №367/4230/17.
Судом встановлено, що при перерахунку пенсії позивача не включений у страховий стаж період проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006, через те. що в наданих документах наявні розбіжності прізвища, зокрема, згідно військового квитка НОМЕР_1 прізвище та ім'я - ОСОБА_6 , згідно архівних довідок про нарахування грошового забезпечення прізвище - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не відповідає прізвищу згідно паспорта НОМЕР_2 , виданого Чотириста сьомим ВВС УМВС у Івано-Франківській області 13.05.1996 - ОСОБА_8 .
До моменту впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж розраховується на підставі даних трудової книжки. І лише в разі відсутності останньої або незбереженості даних у ній трудовий стаж підтверджується іншими документами, якими, зокрема, є довідка про заробітну плату.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 02.09.1985 позивач 04.01.1996 прийнята на військову службу до лав Збройних Сил України, 12.03.2006 - звільнена у запас за станом здоров'я.
Інформація про проходження позивачем військової служби у період з 04.01.1996 по 12.03.2006 міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 та в архівних довідках про нарахування грошового забезпечення № 179/1/2114 від 21.03.2023 № 179/1/2149 від 22.03.2023, № 179/1/2150 від 22.03.2023№ 179/1/3939 від 26.05.2023, виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України.
Згідно пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до паспортних даних прізвище, ім'я та по батькові позивача зазначено ОСОБА_1 , у перекладі на російську мову вказано ОСОБА_3 .
Перша сторінка трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.09.1985 заповнена російською мовою та зазначено прізвище, ім'я та по батькові - ОСОБА_3 .
Згідно військового квитка НОМЕР_1 прізвище та ім'я по батькові зазначено ОСОБА_9 , згідно архівних довідок про нарахування грошового забезпечення прізвище - ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу, що такий недолік як заповнення у військовому квитку ім'я позивача замість « ОСОБА_10 » -« ОСОБА_11 », так і бухгалтерських/фінансових документів складених посадовими особами військових частин на підставі яких видавались архівні довідки, в якій прізвище та ім'я мають розбіжність в написанні, не є достатньою підставою для незарахування окремого періоду роботи особи до страхового стажу, оскільки певна дефектність при заповненні як військового квитка, так і документах бухгалтерського обліку з відомостями про нарахування грошового забезпечення та роботу особи не може бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при перерахунку пенсії.
При цьому суд зазначає, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії .
Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при перерахунку пенсії.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у зазначенні відомостей про особу у військовому квитку та в архівних довідках, що не відповідає паспортним даним, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про військову службу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи та врахування сум отриманого грошового забезпечення.
Підставою для перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документації.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірний період проходження військової служби.
Проте суд встановлено, що по заяві позивача від 07.03.2024 року поданої через веб-портал ПФУ рішення відповідачем не прийнято, а відповідь надана листом.
Суд також зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2024 року та зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору у загальній сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення по заяві позивача від 07.03.2024р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2024 року та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 13.03.2004 по 12.03.2006, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Іванов Е.А.