Справа № 420/12294/24
01 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Собчук Є.В.,
за участю:
представника позивача - Поліщук А.В.,
представника відповідача-1 - Магалюка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: 199 Навчальний центр Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), третя особа: 199 Навчальний центр Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 (далі - третя особа), в якій просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до категорії військового обліку - військовозобов'язаних;
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття наказу по особовому складу про зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в команду на відправку № (наразі не відомо) до 199 Навчального центру Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними дії щодо видачі посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у якості військовозобов'язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 повістку на відправку із зарахуванням до команди № (наразі не відомо);
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов'язаних, та взяти його на військовий облік призовників і видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-обліковий документ - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
- визнати протиправними дії щодо видачі та вручення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 у якості військовозобов'язаного ОСОБА_1 21.07.2001 року мобілізаційного розпорядження;
- зобов'язати 199 Навчальний центр Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від проходження подальшого навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач входить до категорії осіб призовного віку та не являється військовозобов'язаним, згоду на проходження військової служби у Збройних Силах України не давав. Попри це, 31.03.2024 р. позивача протиправно доставлено спочатку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача визнано придатним до військової служби, у зв'язку з чим відповідачем-1 вручено позивачу мобілізаційне розпорядження та мобілізовано без добровільної згоди. 01.04.2024 р. позивача доставлено на проходження навчання в складі 199 Навчального центру в/ч № ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вважає дії посадових осіб відповідача-1 протиправними, прийняті накази, розпорядження та вручені позивачу повістки - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 23.04.2024 р. відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 23.04.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 22.05.2024 р. на 10:00 год.
Ухвалою від 25.04.2024 р. відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
17.05.2024 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої доповнено позовні вимоги наступними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про призначення ОСОБА_1 на посаду курсанта Навчальної роти Навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ ЗСУ з 01.04.2024 р. та зарахування до списків частини;
- зобов'язати командира Військової частити НОМЕР_1 виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протокольною ухвалою від 22.05.2024 р. відкладено судове засідання на 12.06.2024 р. на 11:00 год. у зв'язку з неявкою представника позивача та третьої особи.
Ухвалою від 22.05.2024 р. заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків даної заяви.
Ухвалою від 23.05.2024 р. внесено виправлення описки в ухвалу від 22.05.2024 р.
23.05.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що вказані позивачем обставини не відповідають дійсності та не мають належного підтвердження. Зокрема, зазначає, що представник позивача безпосередньо подав до суду тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 від 25.07.2018 р., видане Машівським РВК позивачу як військовозобов'язаному. Наведене підтверджує, що позивач під час призову на військову службу перебував у статусі військовозобов'язаного, який набув під час приписки до призовної дільниці у 2018 році. Отже, призов ОСОБА_1 є правомірним, оскільки військово-лікарською комісією 31.03.2024 р. позивача визнано придатним до військової служби, а заяву до відповідача-1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначено у ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не подавав. Також відповідач-1 підкреслив, що надання ня облікових даних, проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призов громадян на військову службу під час мобілізацій, згода військовозобов'язаного не передбачена, оскільки це є їх обов'язком, що визначено законодавством України. Крім того, відповідач-1 заперечував факт утримування позивача проти його волі, насильницькій тиск або інші противоправні дій й повідомив, що позивача виявлено військовослужбовцями ДПСУ в кінці березня 2024 р. на ділянці відповідальності ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_5 " при спробі незаконно перетнути Державний кордон України в напрямку Республіки Молдова.
28.05.2024 р. представник повивача усунув недоліки заяви, надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 , військову частину НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), та доповнив позовні вимоги наступним:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про призначення ОСОБА_1 на посаду курсанта Навчальної роти Навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ ЗСУ з 01.04.2024 р. та зарахування до списків частини;
- зобов'язати командира Військової частити НОМЕР_1 виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 71 від 31.03.2024 р. в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 .
28.05.2024 р. представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача-1. Вказує, що в розумінні ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивач не є військовозобов'язаним, оскільки не проходив військову/альтернативну військову службу та не досяг 25 річного віку.
Ухвалою від 03.06.2024 р. продовжено розгляд справи.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2024 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 р. скасовано, заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено: заборонено 199 Навчальному центру Житомирської області у складі Військової частини НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі № 420/12294/24.
Ухвалою від 12.06.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
Ухвалою від 12.06.2024 р. заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 11.06.2024 р. повернуто позивачу.
Ухвалою від 12.06.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення співвідповідача.
Ухвалою від 12.06.2024 р. відкладено розгляд справи, призначено судове засідання на 01.07.2024 р. на 11:00 год., зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надати до суду відзив на позовну заяву з належним чином засвідченими копіями матеріалів, що стосуються предмету позову.
Вказану ухвалу разом з позовною заявою та додатками доставлено до електронного кабінету учасників справи 12.06.2024 р.
Станом на 01.07.2024 р. відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити у задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзив.
Відповідач-2 та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неявки суду не повідомили
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.07.2018 р. прийнятий Машівським РВК на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС № 956 посадою "робітник підсобник" код 647.
Згідно відомостей тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , позивач має військове звання "солдат", 25.01.2018 р. медичною комісією при Машівському РВК визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, гр.І ст.64-В розладу хвороб (наказ МО України № 402 від 2008 року). Підлягає повторному огляду 25.01.2023 р. Також на вказаному тимчасовому посвідченні позивачем поставлено особистий підпис.
В кінці березня 2024 року в пункті пропуску "Степанівка" прикордонниками ДПСУ затримано позивача при спробі незаконно пересікти Державний кордон України в напрямку Республіки Молдова без військово-облікового документу та інших документів, які б підтверджували його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
31.03.2024 р. позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 (м.Татарбунари, Білгород-Дністровського району).
31.03.2024 р. позивач пройшов медичний огляд Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 , та згідно довідки від 31.04.2024 р. № 1253 за її результатами визнаний придатним до військової служби у ДШВ.
Згідно відомостей військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 31.03.2024 р. позивачу відповідачем-1 видано та вручено мобілізаційне розпорядження.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 31.03.2024 р. № 71 "Про призов від мобілізації", відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 р. № 69/2022, Другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 призвано на військову службу по мобілізації солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані та направлені ІНФОРМАЦІЯ_8 № 1120 позивача 01.04.2024 р. направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2024 р. № 92 позивача призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 з 01.04.2024 р. зараховано до списків частини і на всі види забезпечення та на триразове котлове забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ)
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону № 3543-XII: мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.5, 7 ст.1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч.2 ст.2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до п.2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у ст.23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
У силу п.12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Відповідно до ч.9 ст.14 Закону № 2232-ХІІ (як у редакції на 2018 рік, так і в редакції на 2024 рік, тобто час виникнення спірних правовідносин), на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, серед іншого, такі функції, як зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
За правилами п.2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції на 2018 рік) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу. В свою чергу, за ч.1 ст.18 цього Закону в цій же редакції, від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Аналогічним чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції на 2024 рік) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які, зокрема, відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу. В свою чергу, за ч.1 ст.18 цього Закону в цій же редакції, від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений від призову на строкову військову службу в 2018 році оскільки був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час медичною комісією при Машівському РВК. З огляду на вказане та у повній відповідності до п. 2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-ХІІ ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 за ВОС № 956 посадою "робітник підсобник" код 647. Таким чином, у 2018 році позивача знято з обліку призовників та взято на облік військовозобов'язаних.
Пунктом 1 Наказу Міністерства оборони України "Про тимчасове посвідчення військовозобов'язаного" від 21.11.2017 р. № 610 встановлено, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно п.3 даного акту, тимчасове посвідчення видається військовозобов'язаним, які не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності та визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров'я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду).
Враховуючи наявність тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, отримання якого засвідчене особистим підписом позивача, суд приходить до висновку, що позивач обізнаний із своїм правовим статусом - "військовозобов'язаний". Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось. Доказів протилежного суду не надано. Відтак, з 2018 року ОСОБА_1 перебував на обліку як військовозобов'язаний, отже на нього розповсюджувалася дія норм законодавства щодо військовозобов'язаних, а не призовників, що призиваються на строкову службу.
Таким чином, суд не вбачає протиправності в діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зарахування позивача до категорії військового обліку - військовозобов'язаних.
Отже, похідна позовна вимога щодо зобов'язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти позивача з військового обліку військовозобов'язаних, та взяти його на військовий облік призовників і видати позивачу військово-обліковий документ - посвідчення про приписку до призовної дільниці також задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії щодо видачі та вручення посадовими особами відповідача-1 позивачу у якості військовозобов'язаного мобілізаційного розпорядження, суд зазначає наступне.
Згідно ч.3 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами ч.7 ст.1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду: проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у ст.23 Закону № 3543-ХІІ, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Відповідно до п.253 Положення № 1153 призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення військовозобов'язаних про виклик за розпорядженнями їх керівників.
Згідно відомостей військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 31.03.2024 р. позивачу відповідачем-1 видано та вручено мобілізаційне розпорядження. Позивач не згодний з діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вважає, що його протиправно віднесено до категорії військовозобов'язаних.
Суд вважає дані доводи безпідставними, оскільки судом встановлено протилежне, тобто наявність у позивача саме правового статусу "військовозобов'язаний".
Також суд зазначає, зазначає, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке оформлюється відповідним чином з метою на виконання законодавства з питань військового обов'язку та вручаються військовозобов'язаним, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Таким чином, мобілізаційне розпорядження є лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування
При цьому обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваним позивачем мобілізаційним розпорядженням, а Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наведене свідчить про відсутність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов'язковою умовою надання правового захисту судом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 р. у справі № 300/1263/22 у справі в подібних правовідносинах.
Щодо позовних вимог про визнання дій посадових осіб відповідача-1 про прийняття наказу про зарахування позивача в команду на відправку до 199 Навчального центру Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 щодо видачі повістку на відправку із зарахуванням до команди, суд зазначає наступне.
Указом Президента України №69/2022 р., у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За ч.2 ст.39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. У разі збройної агресії проти України Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у ст.23 Закону № 3543-ХІІ.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, який Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний придатним до військової служби у ДШВ. Також позивач не мав підстав для бронювання в установленому законом порядку на період мобілізації та раніше не проходив військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022 р., суд приходить до висновку відповідачем-1 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою до 199 Навчального центру Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 , оскільки це є його конституційним обов'язком.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про призначення позивача на посаду курсанта Навчальної роти Навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ ЗСУ з 01.04.2024 р. та зарахування до списків частини та зобов'язання командира Військової частити НОМЕР_1 позивача виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений ст.24 Закону № 2232-XII.
Відповідно до п.4 ч.1 та абз.1 ч.3 ст.24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд встановив, що, відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані та направлені ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.03.2024 р. № 1120, солдат ОСОБА_1 прибув у розпорядження військової частини НОМЕР_1 .
Як видно зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2024 р. № 92 позивача призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 з 01.04.2024 р. зараховано до списків частини і на всі види забезпечення та на триразове котлове забезпечення.
Видаючи оспорюваний наказ 01.04.2024 р. № 92 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , командир військової частин виходив з того, що направляючи особу до військової частини НОМЕР_1 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу.
Командир Військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.
Крім того, згідно абзацу 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстровано ним в Міністерстві юстиції України 12 червня 2022 року за № 611/25388 підставою зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Відтак, командування Військової частини НОМЕР_1 не могло відмовити в зарахуванні позивача до особового складу даної військової частини.
Суд звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав. Натомість підтверджено протилежне.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, доводи представника позивача про незаконність наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного наказу з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання звільнення позивача від проходження подальшого навчання, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ та частиною 4 пункту 2 частини 8 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 р., визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Як встановлено в ході розгляду адміністративної справи наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 31.03.2024 р. № 71 "Про призов від мобілізації", відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 р. № 69/2022, Другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 призвано на військову службу по мобілізації солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в 199 Навчальному центрі Житомирської області якої позивач нині проходить курс базової загальновійськової підготовки.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби.
Таким чином, з 31.03.2024 р. (день відправлення позивача у 199 Навчальний центр Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач проходить військову службу та набув правового статусу "військовослужбовець".
Згідно з абз.2 п.225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Серед таких підстав відсутнє судове зобов'язання навчального центру при військовій частині звільнення позивача від проходження подальшого навчання, а тому відповідна позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.
При цьому суд звертає увагу, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених ст.26 Закону № 2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п. 29).
Відповідачами належними та допустимими доказами доведено правомірність їхніх дій, оскаржуваних актів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа: 199 Навчальний центр Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2024 р.
Суддя О.І. Бездрабко