Справа № 420/19865/24
04 липня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльність, дії та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більш, як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення обрахунку розміру індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 29.02.2020, без врахування вимог п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 29.02.2020, з урахуванням вимог п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 29.02.2020 основних та додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток за 2019 та 2020 роки та виплати при звільненні, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2019 та 01 01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2019 по 29.02.2020 перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток за 2019 та 2020 роки та виплати при звільненні, відповідно до постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2019 та 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, однією з позовних вимог позивача є протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу при звільненні індексації грошового забезпечення, а відтак спираючись на статті 116, 117 КЗпП України просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2016 року по 28.02.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Згідно із ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Оскільки спір у цій справі стосується захисту трудових прав в частині проведення роботодавцем із звільненим працівником з публічної служби повного розрахунку та виплати всіх сум, що йому належать, тому до спірних правовідносин субсидіарно застосовуються положення статей 116 та 117 КЗпП України при розгляді справ в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) сформулював висновок згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і у даному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, а саме строк звернення до суду обмежується місячним строком.
Аналогічних висновків щодо застосування місячного строку звернення до суду у подібних правовідносинах також дійшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22.
У позові позивач вказує, що на виконання судового рішення по справі 420/686/22 відповідачем 25.04.2024 року була перерахована на її картковий рахунок сума 75924,30 грн.
Отже, звернувшись до суду з вказаними позовними вимогами засобами поштового зв'язку 21.06.2024 року (дата поштового відправлення) позивач пропустила місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України, в частині заявлених вимог про нарахування середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Оскільки позивачем не надано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, то йому пропонується надати до суду вмотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Також, частиною 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як зазначалось вище, однією з заявлених вимог позивача є стягнення з відповідача на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суддя зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 виснувала, що середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється
В силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплаті судовим збором, як за вимогу майнового характеру.
Щодо позиції позивача про її звільнення від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України " Про судовий збір ", зокрема, як військовослужбовець, то суддя вказує, що пунктом 12 частини першої цієї статті передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Натомість, позивачка не є військовослужбовцем, оскільки звільнена з військової служби в 2020 році.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Згідно зі ст. 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028грн.00коп.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яку подано фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. ( абзац другий частини другої статті 6 Закону №3674-VI)
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, статтею 117 Кодексу законів про працю України покладено обов'язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
З огляду на викладене та враховуючи, що на день подання позову неможливо встановити точну його ціну позову, суд попередньої вважає, що позивач за вказану вимогу майнового характеру, має сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , а саме 1 211,20 грн. (3 028,00 грн. * 0,4 = 1 211,20 грн.)
Таким чином, вищевказані обставини є недоліками позовної заяви та створюють перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.160, 161,ч. 1 ст. 169 КАС України, -
ухвалила:
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, надати
- заяву про поновлення строку звернення до суду із обов'язковим зазначенням обставин та причин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів або докази дотримання строку звернення до суду з даним позовом.
- платіжний документ про сплату судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна