Справа № 420/13629/24
05 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Херсонського апеляційного суду (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду щодо відмови виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку згідно Порядку ПФУ № 3-1 від 25.01.2008 р. довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" 3028 грн., регіонального коефіцієнту 1.1, надбавки за вислугу років 70 %;
зобов'язати Херсонський апеляційний суд виготовити та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку згідно Порядку ПФУ № 3-1 від 25.01.2008 р. довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р. в розмірі 3028 грн., регіонального коефіцієнту 1.1, надбавки за вислугу років 70 %.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. За зверненням позивача, відповідачем видано довідку від 26.04.2024 р. № 12-23/69/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2024 р., в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Позивач вважає, що видача довідки із зазначенням розміру суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., а не з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", здійснено з порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, у виданій довідці не зазначено регіональний коефіцієнт - 1,1.
Ухвалою від 06.05.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
20.05.2024 р. та 28.05.2024 р. від відповідача надійшли ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що розрахунок суддівської винагороди, при наданні довідок про розмір суддівської винагороди для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного утримання судді у відставці за 2024 рік здійснюється з прожиткового мінімуму 2102 грн., оскільки базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду відповідно до ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році встановлений у розмірі 2102 грн., відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Також зазначає, що довідка, надана ОСОБА_1 , має загальний, а не персональний характер і містить інформацію щодо посадового окладу судді, затвердженого штатним розписом Херсонського апеляційного суду, який має аналогічну посаду тій посаді, яку займала суддя у відставці ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, Херсонський апеляційний суд у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та відповідно до норм діючого законодавства.
21.05.2024 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони суперечать рішенням Конституційного Суду України та Верховного Суду.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
10.04.2024 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про виготовлення та надання довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р. із зазначенням суддівської винагороди, обчисленої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 р. згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" складає 3028 грн.; регіонального коефіцієнту - 1,1; вислуги років; індексації.
Херсонським апеляційним судом виготовлено та направлено позивачу довідку від 26.04.2024 р. № 12-23/69/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р., в якій зазначено наступні складові: посадовий оклад - 115610,00 грн., доплата за вислугу років - 80927,00 грн., всього - 196537,00 грн.
Сторонами не заперечується, що відповідачем розрахунок суддівської винагороди здійснювався виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році у розмірі 2102 грн.
Вважаючи, що розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Згідно ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.2 ст.4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно ч.2 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Приписами ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 р. - 2270 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 р. у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 р. установлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 р. у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 р. № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.1 Закону № 966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами ст.4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", зокрема у статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки (абзац 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік").
Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Натомість, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ча.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Суд зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 р. у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 р. у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 р. у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 р. у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 р. у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 р. у справі № 240/44080/21, від 21.03.2024 р. у справі № 620/4971/23.
З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.
Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (ч.4 ст.7 КАС України).
Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р. відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що бездіяльність Херсонського апеляційного суду щодо відмови у виготовленні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" 3028 грн., є протиправною.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2024 р. у справі № 420/4477/24.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Херсонського апеляційного суду видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням регіонального коефіцієнту - 1.1 суд зазначає наступне.
Згідно п.2 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 (п.1 ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII).
Суд зауважує, що системний аналіз ст.135 Закону № 1402-VIII дає змогу зробити висновок, що законодавцем чітко визначено складові суддівської винагороди: посадовий оклад та доплати за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад є базовою величиною і не залежить від особи судді, а також від здійснення чи не здійсненням ним з тих чи інших причин правосуддя. Натомість, доплати до посадового окладу безпосередньо пов'язані з особою судді і залежать від стажу його роботи (вислуги років), особистих даних (науковий ступінь) та виконуваних у суді функцій (перебування на адміністративній посаді у суді, виконання роботи, що передбачає доступ до державної таємниці).
Застосування регіонального коефіцієнта до базового посадового окладу не відноситься до доплат до посадового окладу, не пов'язане із особою судді, а залежить виключно від територіального розташування суду, а саме від кількості населення у населеному пункті, де розташований відповідний суд.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач здійснювала правосуддя в Апеляційному суді Херсонської області, який територіально розташований в м.Херсон.
За офіційними даними Державної служби статистики України станом на 01.01.2022 р. населення міста Херсон становило 279131 осіб.
Окремо суд звертає увагу на те, що в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 р. у зразковій справі № 620/1116/20 (абз.10 п.7 мотивувальної частини рішення) слідує, що Територіальне управління ДСА в Чернігівській області при видачі відповідної довідки позивачу, який був звільнений у відставку з посади судді Чернігівського районного суду Чернігівської області, регіональний коефіцієнт був застосований, про що свідчать наведені у рішенні дані щодо розміру посадового окладу (69366,00грн = 63060,00 х 1,1). При цьому, за змістом відповідного судового рішення Верховний Суд не вказував про безпідставність врахування регіонального коефіцієнта.
Таким чином, суд приходить до висновку, що видача позивачу довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, передбаченого п.1 ч.4. ст.135 Закону № 1402-VIII, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує права позивача.
Тому з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Херсонський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р. в розмірі 3028 грн. та регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавки за вислугу років 70 %.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове позовних вимог лише у зв'язку з неправильним визначенням способу захисту порушеного права, що не впливає на розмір судового збору, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Кияшко О.О. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2024 р., згідно умов якого Виконавець надає Замовнику правову допомогу, а саме: надання консультацій, представництво інтересів Замовника: у судових органах з усіма правами, передбаченими КАС України щодо сторін по справі, у державних, комунальних та інших органах незалежно від форми власності та підпорядкування, у т.ч. ДСА та його територіальних управліннях, Херсонському апеляційному суді, Пенсійному фонді України (та їх територіальних підрозділах), МВС та Національній поліції Україні (та їх територіальних підрозділах, департаментах та ліквідаційних комісіях), Міністерстві юстиції )у тому числі ВДВС, приватних виконавців), ДБР; захисту соціальних (пенсійних прав, прав на довічне грошове утримання) та прав щодо виплат боргу за минулий час суддівської винагороди, тощо, доплат, підвищень та компенсації втрат доходу згідно вимог діючого законодавства 9п.1.1 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що Сторони досягли згоди, що Замовник сплачує Виконавцю аванс у грошовій сумі 3000 грн. згідно окремим додатком за підготовку запитів, подання відповідних позовів та скарг, прийняття участі у судових процесах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому процесі судді першої інстанції. Подання запитів до відповідних служб, з метою отримання доказів. Аванс оплачується на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору за наявності фінансової можливості.
До суми авансу не входять судові витрати, держмито, представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції (підготовка пояснень та відповіді на відзив, клопотань тощо) апеляційної та касаційної інстанцій, витрати на відрядження. У разі ухвалення рішення не на користь Замовника аванс не повертається, а залишок гонорару не сплачується (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору Сторони досягли згоди, що Замовник сплачує Виконавцю гонорар у сумі 10000 грн. за виконання умов, передбачених у п.3.1 договору у разі задоволення позовних вимог або у разі укладення мирової угоди (відмови від позову) у суді першої інстанції та за участь у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., позивачем надано акт виконаних робіт, згідно якого адвокат виконав такі юридичні дії: 1. пошук у реєстрі судових рішень інформації щодо судової практики у справах стосовно протиправними дії та бездіяльність уповноваженого органу щодо не видачі оновленої довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2022 рік, практика ВС станом на квітень 2024 року - 0,30 години, вартість - 1000 грн. одна година, усього 500 грн.; 2. підготовка та подання заяви в порядку ПФУ № 3-1 від 25.01.2008 р. з відповідними змінами та ст.135 та 142 ЗУ № 1402-VIII до апеляційного суду Херсонської області щодо виготовлення оновленої довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 р. та направленням до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку - 0,30 години, вартість - 1000 грн., усього 500 грн.; 3. підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду через додаток "Електронний суд" щодо визнання дій (бездіяльності) апеляційного суду Херсонської області протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, щодо не виготовлення оновленої довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 р. та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку - 2 години, 2000 грн. за годину, усього - 4000 грн., усього 5000 грн. Сторони погодили, що вартість захисту Замовника в суді першої інстанції 9подання клопотань, відповіді на відзив, тощо) має складати - 2000 грн. за одну годину роботи, 3000 грн. за годину в суді апеляційної 9подання апеляційної скарги, відповіді на відзив та/або подання відзиву додаткових пояснень) та касаційної інстанції (подання касаційної скарги та/або відзиву на касаційну скаргу, тощо) за наявності. Крім того, Сторони підтверджують, що Позивач згідно п.3.1 Договору сплатив аванс в сумі 3000 грн. у безготівковому розрахунку, що підтверджується квитанцією банку.
Відповідно до квитанції АТ "Ощадбанк" від 30.04.2024 р. ОСОБА_1 перераховано ОСОБА_2 3000 грн. за адвокатські послуги за надання правової допомоги.
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2500 грн., оскільки заявлений позивачем розмір витрат не є співмірним зі складністю справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи те, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала значна кількість справ за аналогічними позовними заявами до Херсонського апеляційного суду з аналогічними предметами та підставами, які подані одним і тим же представником (адвокатом Кияшко О.О.).
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Херсонського апеляційного суду за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Херсонського апеляційного суду (73000, м.Херсон, вул.295 Стрілецької дивізії, буд.1-а, код ЄДРПОУ 42261148) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду (73000, м.Херсон, вул.295 Стрілецької дивізії, буд.1-а, код ЄДРПОУ 42261148) щодо відмови у виготовленні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2024 р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" 3028 грн., регіонального коефіцієнту 1.1, надбавки за вислугу років 70 %;
Зобов'язати Херсонський апеляційний суд (73000, м.Херсон, вул.295 Стрілецької дивізії, буд.1-а, код ЄДРПОУ 42261148) виготовити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р. в розмірі 3028 грн., регіонального коефіцієнту 1.1, надбавки за вислугу років 70 %.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Херсонського апеляційного суду (73000, м.Херсон, вул.295 Стрілецької дивізії, буд.1-а, код ЄДРПОУ 42261148) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з Херсонського апеляційного суду (73000, м.Херсон, вул.295 Стрілецької дивізії, буд.1-а, код ЄДРПОУ 42261148) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко