Справа № 420/12459/24
25 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, при секретарі Наталії ПЕРЕБИЙНІС, за участю представника позивача Андрія ФОМІНА, представника відповідача - Олени ЕЛІСАШВІЛІ , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Одеської обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 про поновлення на роботі за період з 07.07.2021 по 30.11.2023 із відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою від 07.07.2021 П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/12089/20 ОСОБА_1 поновлено в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області. Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 набула законної сили з 07.07.2021. Проте фактичне поновлення відбулось 30.11.2023, коли ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом керівника Одеської обласної прокуратури №1832к від 17.11.2023 про поновлення позивача на посаді.
Вважає, що відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України, враховуючи тривале невиконання судового рішення, на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 07.07.2021 по 30.11.2023 із відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 28.05.2024. Через неявку представника позивача судове засідання відкладено на 25.06.2024.
17.05.2024 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому заперечує проти позову за його необгрунтованістю. Звертає увагу суду на те, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2022 була частково задоволена касаційна скарга Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури та змінено мотиви задоволення позовних вимог шляхом викладення мотивувальної частини, змінено резолютивну частину постанови п'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 та викладено в редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області". Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про поновлення позивача на рівнозначній посаді в Одеській обласній прокуратурі не відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 255 КЗПП України у вимірі правовідносин, які виникають у зв'язку з неправомірним звільненням. Верховний Суд підкреслив, що умовою для переведення на посаду в обласну прокуратуру згідно із пунктом 18 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" є успішне проходження прокурором атестації, однак ОСОБА_1 атестацію не пройшов і не міг бути поновлений на будь-якій посаді в Одеській обласній прокуратурі. Отже, виконання незаконного (у зазначеній вище частині) рішення апеляційного суду суперечило б вимогам статті 235 КЗпП України, пунктам 7, 18 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, і саме незаконність цього судового рішення призвела до неможливості його виконання. За загальним правилом, незаконні судові рішення, які в подальшому були скасовані (змінені) судами вищих інстанцій, не породжують юридичних наслідків щодо їхнього виконання, у тому числі й наслідків, передбачених статтею 236 КЗпП України. У свою чергу ОСОБА_1 особисто або через уповноважену особу не звертався до Одеської обласної прокуратури із заявами про добровільне виконання та не ініціював примусове виконання судового рішення.
Одеською обласною прокуратурою ОСОБА_1 було добровільно поновлено наказом від 17.11.2023 № 1832к . Окрім того, наказом від 17.11.2023 № 1836к тимчасово визначено робоче місце ОСОБА_1 у відділі нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Одеської обласної прокуратури. При цьому, кадровим підрозділом обласної прокуратури вжито вичерпних заходів, направлених на ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про його поновлення на роботі. В день видання наказу 17.11.2023 працівник підрозділу ОСОБА_2 у присутності інших працівників телефонувала ОСОБА_1 для того, щоб повідомити про цей наказ, однак абонент не відповів. Також вказаним працівником на застосунок Vіbег надіслано повідомлення відповідного змісту та фотокопія наказу. ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією та на електронну пошту надіслано лист обласної прокуратури від 20.11.2023 № 07-1320вих-23, в якому, зокрема, повідомлено про накази щодо поновлення та тимчасового визначення робочого місця, а також вказано на необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури. Утім, лист повернуто відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання. ОСОБА_1 з'явився у відділі кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури 30.11.2023, коли й був ознайомлений з наказами від 17.11.2023 № 1832к та № 1836к. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів відмови роботодавця виконувати рішення суду та не наведено фактів його умислу з метою затримки виконання відповідного судового рішення. Вини обласної прокуратури в затримці виконання судового рішення у справі № 420/12089/20 про поновлення позивача на роботі немає. Відповідно, оскільки жодних перешкод для поновлення позивача Одеською обласною прокуратурою не створювалося, покладання на обласну прокуратуру матеріальної відповідальності за затримку виконання вказаного судового рішення є безпідставним.
В судовому засіданні 25.06.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені 25.06.2024.
Суд, розглянувши справу , заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, зазначає такі обставини.
Наказом виконувача обов'язків прокурора Одеської області від 17.08.2020 №1624к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року. Як підставу зазначено рішення №58 від 24 червня 2020 року Третьої кадрової комісії, яким встановлено неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
02.03.2021 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури , Офісу Генерального прокурора у справі №420/12089/20 про визнання протиправним та скасування рішення від 17.08.2020 .
07.07.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №420/12089/20, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 - скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії від 24.06.2020 № 58 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації; визнано протиправним та скасовано наказ №1624к від 17.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.
Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 набула законної сили з 07.07.2021.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду ухвалив постанову 22.08.2022 у справі №420/12089/20, якою касаційні скарги керівника Одеської обласної прокуратури і Офісу Генерального прокурора задоволено частково; постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2021 року в справі №420/12089/20 змінено щодо мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови; змінено резолютивну частину постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2021 року в справі №420/12089/20 і викладено її абзац шостий в такій редакції:
"Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області";
у решті постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2021 року в справі №420/12089/20 залишено без змін.
Керівником Одеської обласної прокуратури було видано 17.11.2023 наказ №1832к, яким скасовано наказ виконувача обов'язків прокурора Одеської області від 17 серпня 2020 року № 1624к зі змінами, внесеними наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 05 січня 2022 року № 10к, про звільнення ОСОБА_3 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області з 21 серпня 2020 року.
Наказом керівника Одеської обласної прокуратури № 1836к від 17.11.2023 тимчасово визначено робоче місце ОСОБА_1 у відділі нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Ущщщ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Одеської обласної прокуратури (копія наказу додається). При цьому, кадровому підрозділу обласної прокуратури наказано вжито вичерпних заходів, направлених на ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про його поновлення на роботі.
Рекомендованим листом та на електронну пошту позивачу надсилався лист обласної прокуратури від 20.11.2023 № 07-1320вих-23, в якому, зокрема, повідомлено про накази щодо поновлення та тимчасового визначення робочого місця, а також вказано на необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури (копія листа із доказами його направлення додається). Утім, лист повернуто відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання, доказів отримання електронного листа суду також не надано. Відповідач надав акт , складений трьома працівниками відділу кадрової роботи від 17.11.2023 про те, що працівник підрозділу ОСОБА_2 у присутності інших працівників телефонувала ОСОБА_1 для того, щоб повідомити про цей наказ, однак абонент не відповів. Також вказаним працівником на застосунок Vіbег надіслано повідомлення відповідного змісту.
30.11.2024 ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом керівника Одеської обласної прокуратури було видано наказ №1832к від 17.11.2023.
Позивач вважає, що за час затримки виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 про поновлення його на роботі з 07.07.2021 по 30.11.2023 Одеська обласна прокуратура має сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно статті 129-1 Конституцій України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно із ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Пунктом 3 ч.1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною 8 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Приписами статті 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Верховний Суд підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас, така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20, - задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 247246 грн. 88 коп.
Після прийняття постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 у Одеської обласної прокуратури, як роботодавця, виник обов'язок добровільно і негайно виконати це судове рішення в частині поновлення позивача на роботі шляхом видання відповідного наказу.
Суд зазначає, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 серпня 2022 року у справі №380/6129/20 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 Кодексу законів про працю України).
Положення статті 236 вказаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Тобто, середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Враховуючи зазначене, період з 08.07.2021 (наступний день після прийняття судового рішення) до 29.11.2023 (останній день затримки виконання рішення суду, фактично позивача поновлено 30.11.2023) відповідно до норм та вимог чинного законодавства України є часом вимушеного прогулу позивача. Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Суд при визначенні терміну затримки керується висновками постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а. в якій вказано, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Окрім цього наявність вини роботодавця щодо незаконного звільнення позивача вже встановлена рішенням суду про поновлення його на роботі.
Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Як встановлено Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 : "Відповідно до довідки Одеської обласної прокуратури від 15.02.2021 року №21-57 заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням складає 24384,44 грн., а середньоденна заробітна плата складає 1134,16 грн."
Судом не встановлено невідповідності розрахунку вказаних у довідці сум Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року. Позивач не заперечив суду щодо зробленого відповідачем розрахунку середньоденного заробітку.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кількість робочих днів в період з 08.07.2021 по 290.11.2023 становить 619 робочих днів.
Середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі розраховано наступним чином: 1134 грн. 16 коп. х 619 р.дн. = 702045 грн.
Посилання відповідача на часткове скасування часткове постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 суд вважає необгрунтованим, оскільки за практикою Верховного Суду незастосування статті 236 КЗпП у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень. Подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний чи Верховний Суд не перегляне справу. У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному чи касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії такого оскарження віддає перевагу інтересам працівника. Положення статті 236 КЗпП не містять у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання. У випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату. Інакше застосування статті 236 КЗпП може спотворити принцип обов'язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
Доводи відповідача про те, що позивач був поновлений 17.11.2023 також не є прийнятими, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що 17.11.2023 позивач приступив до виконання службових обов'язків, йому почалась нараховуватись зарплата, та відбулось таблювання обліку робочого часу позивача. Рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків. Наведена правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18.
Суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Відповідач як роботодавець та податковий агент відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України при виконанні судового рішення зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми середнього заробітку , використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 05.08.2020 в справі № 817/893/17.
За правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 702045 грн. з вирахуванням з цієї суми роботодавцем податків та обов'язкових платежів.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 035285552) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток в сумі 702045 (сімсот дві тисячі сорок п'ять) грн. за час затримки виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №420/12089/20 про поновлення на роботі за період з 08.07.2021 по 29.11.2023 (включно) з утриманням податків та обов'язкових зборів.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 05.07.2024.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА