Справа № 420/7866/24
05 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо врахування страхового стажу за період роботи з 05.09.1985 по 28.07.1992 позивачу;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати наявний страховий стаж позивача за період роботи з 05.09.1985 по 28.07.1992.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому відмовлено у зарахуванні страхового стажу за період з 05.09.1985 по 28.07.1992.
Позивач з означеною відмовою не погоджується та зазначає, що його трудовою книжкою підтверджуються спірні періоди роботи позивача. Вважає, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи до страхового стажу.
Відповідач надав відзив, в якому, зазначив, що пенсійний орган відмовляючи у призначенні пенсії діяв правомірно, оскільки у позивача недостатньо страхового стажу для її призначення.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУПФУ в Одеській області від 01.09.2023 № 155650003953 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Пунктом 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що до заяви про призначання пенсії додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для призначення пенсії надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - постанова КМУ № 637).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ № 637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював в період: з 05.09.1985 по 28.07.1992 водієм третього класу в Тираспольському заводі «ЛИТМАШ».
Пунктами 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Недотримання роботодавцем вимог Інструкції №58 (дата звільнення та дата наказу про звільнення різниться на термін, що порушує вимоги Інструкції № 58) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
Також з рішення ГУПФУ в Одеській області від 01.09.2023 № 155650003953 вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача стало те, що довідка від 24.05.2023 № 10-09-1142 видана невизнаною державою.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною першою статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Також, положеннями цієї статті вказано, що ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Сторонами не оспорюється, що за офіційною позицією України, Придністровський район вважається складовою частиною Республіки Молдова та стосовно нього застосовуються міжнародні та двосторонні угоди, укладені між Україною та Республікою Молдова.
Так, суд встановив, що між Урядом України та Урядом Республіки Молдова укладена Угода про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення (далі Угода), яку ратифіковано Законом України 434/96-ВР та набрала чинності для України 19.11.1996 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що вказана Угода є частиною національного законодавства України відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України.
Стаття 2 Угоди передбачає, що ця Угода поширюється на державне пенсійне забезпечення громадян, яке встановлене або буде встановлене законодавством кожної з держав.
Під пенсійним забезпеченням в цій Угоді маються на увазі всі види державних пенсій, які призначаються громадянам у відповідності із законодавством України або законодавством Республіки Молдова.
Відповідно до ст. 4 Угоди, після вступу в дію цієї Угоди Договірні Сторони надають на своїй території постійно проживаючим громадянам, в тому числі і тим, які переїхали (приїхали) із іншої Договірної Сторони,однакові зі своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.
Пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають (ст. 5 Угоди).
Згідно з даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 з 29.10.2019 проживає за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить печатка Виконавчого комітету Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області на с.13.
Так, відповідно до ст. 8 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, при призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності із законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію.
Тобто, в даному випадку позивачу має бути здійснено обчислення трудового (страхового) стажу по законодавству України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-ІV).
Закон №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року.
Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон №1788-XII).
Так, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такі самі положення передбачені п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі Порядок № 637), а саме: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 1.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств,сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.2. Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4. цієї Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Таким чином, основний документ, який підтверджує трудовий (страховий) стаж є трудова книжка.
Лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Статтею 15 Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в силу цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, приймаються без легалізації.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 підтверджено, що позивач працював в період: з 05.09.1985 по 28.07.1992 водієм третього класу в Тираспольському заводі «ЛИТМАШ», а тому спірні періоди роботи мають бути враховані відповідачем при обчислені трудового (страхового) стажу позивача.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до загального страхового стажу.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку
Згідно з трекінгом Укрпошти 6509108175186, що наявний на конверті (а.с.27), позовну заяву з додатками здано на пошту 07.03.2024.
Водночас про відмову у зарахуванні спірних періодів роботи позивач дізнався з рішення ГУПФУ в Одеській області від 01.09.2023 № 155650003953.
Матеріалами справи підтверджено, що копія вказаного рішення була направлена відповідачем на адресу позивача згідно із супровідним листом № 1500-0206-8/122435 від 05.09.2023.
Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень.
Пунктом 1 розділу ІІ вказаного наказу передбачено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).
Також в даному наказі міститься застереження, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Таким чином, з огляду на дату направлення рішення від 01.09.2023 № 155650003953 відповідачем, а саме - 05.09.2023 з урахуванням максимально визначених строків пересилання та доставки поштових відправлень, суд доходить висновку, що позивач його отримав не пізніше 08.09.2023. При цьому відомості щодо дати отримання листа до пересилання в поштовому відділенні відсутні в матеріалах справи.
Отже, якщо припустити, що позивач отримав рішення від 01.09.2023 № 155650003953 у найпізнішу дату 08.09.2023, а з даним позовом останній звернувся 07.03.2024, то з урахуванням максимально визначених строків пересилання та доставки поштових відправлень, суд вважає, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 05.09.1985 по 28.07.1992; зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 05.09.1985 по 28.07.1992 до страхового стажу.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 05.09.1985 по 28.07.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 05.09.1985 по 28.07.1992 до страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.07.2024.
Суддя О.О. Хурса