05 липня 2024 рокусправа № 380/3715/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якій позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг до бюджету у сумі 8481,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність у відповідача податкового боргу, який складається із сум податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб. Вжиті контролюючим органом заходи щодо стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не спричинили його погашення, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в примусовому порядку.
Ухвалою від 20.02.2024 суддя прийняла справу до провадження та відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 20.02.2024 отримано відповідачем 18.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України дійшов висновку проводити розгляд справи на підставі наявних доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на наступне.
Суд встановив, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у податковому органі зі станом платника «припинено, але не знято з обліку», припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням від 04.10.2021 № 2004010060005004511.
Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12.07.2018 року за № 24010000000004511 по 04.10.2021 за №2004010060005004511 (причина зняття з обліку платника податків - 3 припинення за власним рішенням, спосіб припинення за принципом мовчазної згоди, стан платника податків - 11 припинена, але не знята з обліку, карточка обліку платника не пуста) перебуває на податковому обліку в Миколаївській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області.
За час здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 виник податковий борг з 20.04.2021 по 03.10.2023 року перед бюджетом, який станом на 29.01.2024 становить 8481,29 грн. та складається з єдиного податку з фізичних осіб у загальній сумі 8481,29 грн., зокрема:
1138,70 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 № 2663/10 (дата виникнення боргу 20.04.2021);
1200,00 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 № 2663/10 (дата виникнення боргу 20.05.2021);
1200,00 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 № 2663/10 (дата виникнення боргу 20.06.2021);
1200,00 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 № 2663/10 (дата виникнення боргу 20.07.2021);
1200,00 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 р. № 2663/10 (дата виникнення боргу 20.08.2021);
1200,00 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 № 2663/10 (дата виникнення боргу 20.09.2021);
1200,00 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 №2663/10 (дата виникнення боргу 20.10.2021);
142,59 грн. - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання згідно з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, який виник згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.07.2018 №2663/10 (дата виникнення боргу 03.10.2023).
З матеріалів справи видно, що відповідач суми узгоджених грошових зобов'язань у встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) строки не сплатив.
Суд встановив, що позивач скеровував на податкову адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 12.05.2021 № 0061100 на суму 3861,57 грн., яку відповідач отримав 25.11.2023.
Оскільки податковий борг відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення.
Вирішуючи спір, суд керується такими нормами права.
Згідно статті 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України.
Відповідно до п. 15.1. статті 15 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення співрних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4. ст. 16 ПК України.
Згідно з вимогами п.п. 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються та сплату податків обов'язкових платежів, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Суд погоджується із позивачем, що ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
Згідно з пп. 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Держреєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою: не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності; не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Відповідно до п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
У відповідності до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст.291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктами 295.1, 295.2, 295.4 статті 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Отже, безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені ст. 57 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Згідно з пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пінту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З метою сплати відповідачем податкового боргу податковий орган сформував та направив відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 12.05.2021 № 0061100.
Зазначена податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений чинним законодавством спосіб не оскаржена, а сума податкового боргу до бюджету не сплачена.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 8481,29 грн., щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано відзиву на позов, не надано доказів його погашення, тому суд, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Питання про розподіл судового збору за приписами ст. 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг в сумі 8481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одну ) гривню 29 коп.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.07.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна