03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 357/4520/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12544/2024Головуючий у суді першої інстанції - Кошель Б.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
03 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Житлово-експлуатаційна контора № 6", третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області, про зобов'язання припинити дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Житлово-експлуатаційна контора № 6", третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області, про зобов'язання припинити дії.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2024 позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України (а.с. 26, 27).
Не погоджуючись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанціїдля продовження розгляду.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що у своїй позовній заяві він вказав суду на неможливість отримати копію рішення від відповідача і клопотав перед судом у зв'язку з цим витребувати копію рішення на підставі ст. 84 ЦПК України.
Також, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вказав в оскаржуваній ухвалі на те, що ним не зазначено, у чому саме полягає спір про право та порушення відповідачем його прав, адже у позовній заяві він чітко вказав, що відповідач довільно, в односторонньому порядку та без згоди органу місцевого самоврядування підвищив на 27 % вартість своїх послуг, хоча згідно з вимогами ч. 2 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язаний був узгодити це питання з органом місцевого самоврядування.
При цьому, зазначає, що у своїй заяві він посилався на норми закону, які б містили способи захисту порушених прав, а саме на вимоги ст. 16 ЦК України, частина друга якої містить перелік способів захисту порушеного права, у тому числі п. 3 - припинення дії (а.с. 30).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Білоцерківського мміськрайонного суду Київської області від 01.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Житлово-експлуатаційна контора № 6", третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, залишено без руху з наступних підстав: позовна заява не містить відомостей про дату, реєстраційний номер та назву оскаржуваного рішення, а так само до її матеріалів не додано його копії; позивачу необхідно вказати, у чому саме полягає спір про право та порушення відповідачем його прав - зазначити зміст позовних вимог, навести правові підстави позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач в обгрунтування своїх вимог не посилається на норми закону, які б містили способи захисту порушення прав, які заявлялися позивачем в прохальній частині.
29.04.2024 до суду першої інстанції на виконання вимог вищенаведеної ухвали надійшла уточнена позовна заява, в якій він зазначив про неможливість подання до суду копії рішення (нормативного акту) відповідача про підвищення тарифу на його послуги і рішення (нормативний акт) про визначення відповідача в якості управителя житлового будинку, оскільки на його запит від 26.02.2024 відповідач такі рішення йому не надав.
При цьому, в уточненій позовній заяві просив зобов'язати відповідача припинити дії щодо збільшення ціни на послуги з управління будинку.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, оскільки останній не усунув недоліки позовної заяви, зазначених в ухвалі від 01.04.2024, а саме: не надав копії оскаржуваного рішення КП Білоцерківської міської ради "Житлово-експлуатаційна контора № 6", а також не вказав у позовній заяві, в чому саме полягає спір про право та порушення відповідачем його прав, не навів правових підстав позовних вимог, не посилається на норми закону, які б містили способи захисту порушених прав, які заявлялися ним в прохальній частині позову.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суду судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частинами 1 та 2 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позову заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Так, зокрема, у п.п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
При цьому, у відповідності до ч.ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, виходячи з вищенаведеного, при зверненні до суду з позовом позивач повинен зазначити всі докази, що підтверджують обставини, на які він посилається.
Натомість, сам по собі факт не надання позивачем доказів до позовної заяви не може бути підставою для повернення заяви особі, яка її подала, адже питання оцінки обгрунтованості доводів позивача вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, та, у разі висновку про їх необгрунтованість, позовна заява може бути залишена без задоволення.
Таким чином, зазначивши у новій редакції позовної заяви про неможливість подання до суду копії рішення та заявивши відповідне клопотання про його витребування, позивач у повній мірі виконав вимоги ухвали суду першої інстанції в цій частині.
Також, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не зазначено, у чому саме полягає спір про право та порушення відповідачем його прав, адже у в уточненій позовній заяві він чітко вказав, що відповідач довільно, в односторонньому порядку та без згоди органу місцевого самоврядування підвищив на 27 % вартість своїх послуг, хоча згідно з вимогами ч. 2 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язаний був узгодити це питання з органом місцевого самоврядування, чим, на думку позивача, порушуються його права, як споживача послуг.
При цьому, позивач у своїй заяві посилався на норми закону, які б містили способи захисту його порушених прав, а саме на вимоги ст. 16 ЦК України, частина друга якої містить перелік способів захисту порушеного права, у тому числі п. 3 - припинення дії.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві є передчасним та таким, що не грунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
У свою чергу, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як зазначено в рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала суду, у відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Житлово-експлуатаційна контора № 6", третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області, про зобов'язання припинити дії - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова