2 липня2024 року
м. Київ
справа № 209/7765/23
провадження № 51- 3346 ска 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_4 , на постанови Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року та Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2024 року,
установив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, постановою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2024 рокуОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами
1 та 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі
200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2024 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
від 26 березня 2024 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування вказаних постанов.
Ознайомившись із змістом касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони
та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України
і повинні відповідати їй.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто, право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня (пункт 57 Рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom"
від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).
За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини та громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження
є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 підпункту 3.3
п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня
2009 року № 26-рп/2009).
Отже Конституцією України допускається можливість обмеження права
на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним
та обґрунтованим.
Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також виступає КУпАП.
Зокрема, згідно приписів частин 2, 10 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після
її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року
по справі № 5-р(II)/2021 є конституційним, тобто таким, що відповідає Конституції України положення ч. 10 ст. 294 КУпАП.
При цьому Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, унормовуючи у ст. 294 КУпАП питання інстанційного перегляду/оскарження постанови судді в справах про адміністративні правопорушення, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 та п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України і свободою розсуду в рамках «широкого простору обдумування», забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права
на касаційне оскарження судового рішення в таких справах.
Разом із цим, Конституційний Суд України констатував, що застосування ч. 10
ст. 294 КУпАП не призводить до порушення такої засади судочинства,
як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення та права на судовий захист, а отже цей припис узгоджується
з принципом «верховенства права» (правовладдя).
Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у
ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Цей висновок узгоджується з міжнародними актами та практикою Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, оскаржувані постанови місцевого та апеляційного судів не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке
не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року та Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3