03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 757/56896/23
провадження № 51-3000 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на судові рішення,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується з судовими рішеннями.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху з наданням йому п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня її отримання.
Зокрема, в цій ухвалі вказано на те, що касаційна скарга ОСОБА_4 містила суперечності, зокрема, останній не погоджувався з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2024 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2024 року, однак долучав до касаційної скарги ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року щодо нього.
Вказане позбавляло суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження за касаційною скаргою та прийняти остаточне рішення за наслідками її розгляду.
Також, Верховний Суд зазначив у своїй ухвалі від 12 червня 2024 року про те, що зміст касаційної скарги ОСОБА_4 зводився до незаконності ухвали слідчого судді, що не може бути предметом касаційного розгляду з урахуванням статті 424 КПК.
Водночас, у касаційній скарзі ОСОБА_4 стверджував, що прокуратура зобов'язана була внести заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, вказане суперечить змісту ухвали апеляційного суду від 27 березня 2024 року, доданої до касаційної скарги, з якої вбачається, що ОСОБА_4 звертався зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури, яка полягала у нерозгляді звернення, зокрема, просив провести нове розслідування.
При цьому, ОСОБА_4 не зазначав, яких помилок допустився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, з урахуванням змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
В ухвалі Верховного Суду від 12 червня 2024 року також вказувалося на те, що у касаційній скарзі ОСОБА_4 не ставив вимог щодо оскаржуваного судового рішення, а просив касаційний суд визнати бездіяльність прокуратури, а їх відповідь формальною відпискою, та зобов'язати прокуратуру провести нове об'єктивне розслідування по даній справі, зокрема, опитати позивача, відповідача, провести очну ставку, що не узгоджується з положеннями статті 436 КПК та повноваженнями Верховного Суду.
В ухвалі, якою залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_4 , йому роз'яснювалися вимоги статті 427 КПК, відповідно до якої у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались зі статтею 436 КПК.
При цьому, ОСОБА_4 у резолютивній частині цієї ухвали визначено строк на усунення недоліків та роз'яснено порядок їх виконання.
В межах встановленого строку на усунення недоліків ОСОБА_4 на виконання ухвали касаційного суду від 12 червня 2024 року направив до Верховного Суду повторну касаційну скаргу.
Проте ОСОБА_4 повторно не дотримався вимог статті 427 КПК та не врахував всіх вимог суду касаційної інстанції.
Крім того, до своєї першої касаційної скарги ОСОБА_4 долучав копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року та ухвали Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, однак у вступній частині повторної касаційної скарги він оскаржує ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2024 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2024 року, які до цієї скарги не додає та обґрунтувань щодо цих рішеннь не наводить, що знову позбавляє суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження.
Разом з тим, у повторній касаційній скарзі ОСОБА_4 просить касаційний суд скасувати рішення Печерського районного суду та Апеляційного суду, однак не зазначає дату цих рішень, що, як вже зазначалося, перешкоджає визначитись з предметом оскарження за касаційною скаргою та викладено без врахування положень статті 436 КПК.
Отже, скаржник не усунув недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду, а відтак його касаційна скарга підлягає поверненню.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Повернути ОСОБА_4 його касаційну скаргу на судові рішення з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3