20 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 750/6928/22
Провадження № 61-6695ск24
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 листопада 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 2 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до ОСОБА_3 та скаржника, який діє у власних інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради - про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ у натурі частки в майні, що є у спільній частковій власності, та
1. 6 травня 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення щодо задоволення вимоги про виділення в натурі 1/2 частки у майні, закрити провадження у справі у частині цієї вимоги, а в іншій судові рішення залишити без змін.
2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.
(1) Щодо вимог до змісту касаційної скарги
4. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Проте у касаційній скарзі скаржник такі підстави не конкретизував.
4.1. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);
(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
4.2. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
4.3. Скаржник у касаційній скарзі мотивував, чому вважає, що оскаржені судові рішення слід скасувати у частині та у межах неї закрити провадження у справі, проте не пов'язав відповідні аргументи з передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження. Тому повинен це зробити.
(2) Щодо дотримання принципу рівності
5. За змістом пункту 7 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (пункт 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
5.1. У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абзаци перший - третій частини сьомої статті 43 ЦПК України).
5.2. Скаржник подав касаційну скаргу в електронній формі через електронний кабінет. До касаційної скарги додав заяву про звільнення його від сплати судового збору з додатками. Доказів надсилання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи не надав. Тому згідно з абзацом другим частини сьомої статті 43 ЦПК України має подати до суду докази надіслання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи (до їхніх електронних кабінетів, а у разі відсутності таких кабінетів - у паперовій формі листом із описом вкладення).
(3) Щодо сплати судового збору
6. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
7. Скаржник додав до касаційної скарги заяву про звільнення його від сплати судового збору. Верховний Суд вважає цю заяву необґрунтованою.
7.1. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п'ята статті 392 ЦПК України).
7.2. Скаржник у заяві про звільнення від сплати судового збору зазначив, що є безробітним, самостійного доходу не має, тому позбавлений можливості сплатити судовий збір; навів загальновідому інформацію про тяжку економічну ситуацію в Україні через повномасштабне вторгнення російської федерації. Крім того, у касаційній скарзі зазначив, що через низький дохід, відсутність майна (окрім спірного) й утримання малолітньої доньки змушений просити про звільнення від сплати судового збору. До заяви про звільнення від сплати судового збору скаржник додав:
- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою скаржник є власником 1/4 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копії окремих сторінок трудової книжки, згідно з якими скаржник 31 травня 2022 року звільнений з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору;
- довідку від 4 травня 2024 року № SDUVDPNS4EI5FVDH, видану Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», з інформацією про банківські операції за період з 1 січня до 31 грудня 2023 року. Згідно з цією довідкою на картки для виплат скаржника були зараховані: 30,15 грн, 5 500,00 грн, 25 116,00 грн. Скаржник стверджує, що ці кошти є доходом його неповнолітньої доньки, опікуном якої він є;
- відомості з електронного кабінету водія, згідно з якими в реєстрі автотранспортних засобів відсутні реєстраційні дані щодо скаржника; транспортні засоби у його користуванні теж відсутні;
- копію свідоцтва про народження доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- копію довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 2 січня 2024 року № 13, згідно з якою станом на 1 січня 2024 року у частині будинку АДРЕСА_1 зареєстрований скаржник і його донька - ОСОБА_4 .
7.3. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частини перша, третя статті 136 ЦПК України).
7.4. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік;
або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частини перша та друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
7.5. За змістом наведених приписів підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не одне із можливих джерел доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
7.6. У Законі України «Про судовий збір»немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.
7.7. Крім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору, як і зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення такої сплати особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
7.8. Скаржник довів, що отримав у січні - грудні 2023 року на банківські картки 30,15 грн, 5 500,00 грн, 25 116,00 грн. Походження цих коштів невідоме. Доводи скаржника про те, що це дохід його неповнолітньої доньки, не підтверджені жодними доказами. У матеріалах, які надав скаржник, бракує інформації, згідно з якою можна би було підтвердити відсутність у нього доходів. Запис у трудовій книжці про звільнення з роботи не доводить, що скаржник безробітний. А довідка одного з банків про певні грошові надходження не виключає наявність банківських рахунків в інших банківських установах.
7.9. Разом із наданими документами, які допомагають зрозуміти його майновий стан, скаржник не надав довідки з органу Державної податкової служби України про суми виплачених доходів за 2023 рік і з органу Пенсійного фонду України про доходи, облік яких входить до компетенції цього фонду. Тому за браком підтвердженої інформації заяву про звільнення від сплати судового збору не можна визнати обґрунтованою. Відмова у задоволенні цієї заяви не є перешкодою для подання за належного обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення сплати.
8. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
8.1. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
8.2. Будь-який майновий спір має ціну. До таких спорів належать, зокрема, ті, які пов'язані з підтвердженням і реалізацією прав на кошти, майно, володіння ним і будь-яких форм його використання. Тому майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що яке можна оцінити у грошах. Тоді як немайновим позовом є вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, яке оцінити у грошах не можна (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 вересня 2018 року у справі № 922/3655/16 (пункт 4.2.6)).
8.3. Як видно зі змісту касаційної скарги, рішення судів першої й апеляційної інстанцій скаржник оскаржив лише у частині однієї задоволеної вимоги про виділення позивачці в натурі 1/2 частки у майні, що є у спільній частковій власності, а саме у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами. Ця вимога є майновою, оскільки внаслідок її задоволення право спільної часткової власності на відповідне майно припиняється, а позивач набуває право власності на виділене майно (див. близьку за змістом ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 2 лютого 2024 року у справі № 755/19075/21 (провадження № 61-1248ск24)).
8.4. За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8.5. Позивачка подала позов у жовтні 2022 року. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 481,00 грн.
8.6. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
8.7. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
8.8. Із касаційної скарги та доданих до неї матеріалів неможливо встановити ціну позову щодо вимоги майнового характеру, бо у суду немає підтвердження дійсної вартості ні спірного нерухомого майна, ні 1/2 частки у ньому. Тому скаржник має надати суду підтверджену інформацію про вартість 1/2 частки спірного нерухомого майна станом на час подання позову, відповідно до якої сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 200 % ставки, яку треба було сплатити, подаючи позовну заяву.
Попередній розрахунок розміру судового збору (за максимальною ставкою - за відсутності документального підтвердження вартості спірного нерухомого майна чи 1/2 частки у ньому): 2 481,00 грн х 5 х 200% х 0,8 = 19 848,00 грн.
Реквізити для сплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; 2699020493; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 , Верховний Суд (Касаційний цивільний суд), справа № 750/6928/22).
(4) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги
9. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
10. Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина дев'ята статті 43 ЦПК України).
11. Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали скаржникові. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржникові.
12. Виконуючи вимоги ухвали, заяву про усунення недоліків скаржник повинен надіслати суду разом із доказами її надсилання всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев'ята статті 43 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 листопада 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 2 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради - про перерозподіл ідеальних часток між співвласниками, визнання права власності на відповідну частку, виділ у натурі частки в майні, що є у спільній частковій власності.
2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима