Справа № 761/1645/23
Провадження № 2-др/761/24/24
17 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрієнка Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, -
У вересні 2023р. представник відповідача звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача вартість витрат на правничу допомогу, які сторона понесла у зв'язку із розглядом вказаної справи - 45117, 00 грн, надавши відповідні докази.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 15 січня 2024р. справу призначено до розгляду в судове засідання.
09 квітня 2024р. на адресу суду надійшло письмове заперечення представника позивачки на заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій сторона посилається на не співмірність витрат у співвідношенні до складності справи, зазначивши, що їх розмір є значно перевищеним. Крім того, представником позивачки зазначено і те, що стороною відповідача було порушено процесуальний порядок подання доказів щодо понесених стороною витрат, який передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Відтак, представник позивачки просив суд відмовити у задовленні вказаної заяви у повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явилися, на адресу суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи у відсутність сторони. Інші учасники в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, поважності причини неявки суду не повідомляли.
В силу положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду вказаного питання.
Дослідивши матеріали вищезазначеної справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023р. провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу закрито на підставі 4) ст. 255 ЦПК України (позивачка відмовилась від позову і відмова прийнята судом).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, сторона відповідача зазначала, що нею були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 45117, 00 грн.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, в матеріалах справи міститься заява сторони відповідача, подана до суду 20 вересня 2023р., у якій, серед іншого, сторона повідомила суд про намір подання доказів, щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що 16 січня 2022р. між відповідачем та адвокатом Андрієнком С.В. було укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №ФО-01/2022, та Додаткову угоду №2 до вказаного договору від 18 лютого 2023р.
04 квітня 2023р. між відповідачем та адвокатом Андрієнком С.В. було підписано Акт надання правової допомоги №21.
В подальшому, 20 вересня 2023р. між відповідачем та адвокатом Андрієнком С.В. було підписано Акт надання правової допомоги №68.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем фактично було сплачено кошти за надані послуги з професійної правничої допомоги, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №N15EW4625M від 05 квітня 2023р. та №@2PL268658 від 22 вересня 2023р.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надан договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №ФО-01/2022, Додаткову угоду №2 до вказаного договору від 18 лютого 2023р. та Акт надання правової допомоги №21 від 04 квітня 2023р.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24 січня 2019р. у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019р. у справі № 917/1071/18).
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, включаючи і суму гонорару адвоката, підлягає зменшенню до розміру 5000,00 грн, оскільки, на переконання суду саме така сума відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору, при цьому судом враховано заяву сторони позивача, у якій викладено заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, а також те, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), при цьому судом враховано складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторонни відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 246, 258, 259, 263-266, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Андрієнка Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, яку сторона відповідача понесла у зв'язку з розглядом зазначеної справи у розмірі 5000,00 /п'ять тисяч/ грн.
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: