Справа № 761/21397/13-ц
Провадження № 6/761/1010/2024
20 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі
представника заявника: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №761/21397/13-ц виданого 12.01.2015 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
23.05.2023 року до суду надійшла вказана заява через систему Електронний суд.
В заяві заявник просить: замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа №761/21397/13-ц виданого Шевченківським районним судом м. Києва 12.01.2015 року, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича на його правонаступника ОСОБА_2 .
Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що 11.09.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-006/1699/2007 від 30.10.2007 року у сумі 99 515 доларів 89 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить - 1 182 006,35 грн., заборгованість по процентах у сумі 12 291 доларів 26 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить - 145 990,23 грн., пеню у розмірі 80 000,00 грн. та судові витрати у сумі 3 654,00 грн.
При цьому, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.12.2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2014 року скасовано в частині визначення розміру пені та постановлено нове, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню у розмірі 500 000,00 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін.
На підставі зазначених рішень, було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, виконавче провадження НОМЕР_1.
01.08.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» було укладено договір факторингу №б/н, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас», а ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №ML-006/1699/2007 від 30.10.2007 року.
01.08.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав вимоги №б/н, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» відступило ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 набув право вимоги заборгованості за кредитним договором №ML-006/1699/2007 від 30.10.2007 року, а тому оскільки до заявника перейшло право вимоги, у відповідності до положень ст. 442 ЦПК України, має бути замінено сторону виконавчого провадження.
Представник заявника в судовому засіданні підтримала дану заяву та просила задовольнити її.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, до суду пояснення чи заперечення на заяву не надійшли.
Тому суд вважає за можливе розглядати заяву у відсутність сторін, оскільки згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.09.2014 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-006/1699/2007 від 30.10.2007 року у сумі 99 515 доларів 89 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить - 1 182 006,35 грн., заборгованість по процентах у сумі 12 291 доларів 26 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить - 145 990,23 грн., пеню у розмірі 80 000,00 грн. та судові витрати у сумі 3 654,00 грн.
При цьому, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.12.2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.09.2014 року скасовано в частині визначення розміру пені та постановлено нове, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню у розмірі 500 000,00 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін.
На підставі зазначених рішень, було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, виконавче провадження НОМЕР_1.
01.08.2023 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» було укладено договір факторингу №б/н, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас», а ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №ML-006/1699/2007 від 30.10.2007 року.
01.08.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав вимоги №б/н, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» відступило ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 набув право вимоги заборгованості за кредитним договором №ML-006/1699/2007 від 30.10.2007 року.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Вказане викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 та від 8 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20.
Таким чином, як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №761/21397/13-ц виданого 12.01.2015 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 442 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №761/21397/13-ц виданого 12.01.2015 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено 26 червня 2024 року.
Суддя: Н.Г. Притула