02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 266/4503/19
провадження № 61-9190ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків,
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на свою користь суму завданих збитків у зв'язку зі знищенням належного позивачу майна, а саме бази відпочинку «Волна», яке не може використовуватись за призначенням, вартістю 22 653 779,83 грн та доходів, які ним мали бути реально одержані (упущеної вигоди) в розмірі 121 101 617,00 грн.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржував.
У липні 2023 року ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі звернулася з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі № 266/4503/19 закрито.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь завдані йому як власнику нерухомого майна збитки, дійшов висновку, що оскарженим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 не вирішувалося.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про повернення судового збору відмовлено.
04 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у цій справі.
Ухвала Верховного Суду мотивована тим, що встановивши, що у справі № 266/4503/19 спір виник щодо стягнення збитків власнику майна ОСОБА_1 у зв'язку з правовідносинами, які виникли саме між банком та ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки, за яким заявник як одноосібний власник передав в іпотеку належне йому майно без будь-яких застережень з боку інших осіб (фактичних співвласників), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскарженим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2 , не вирішувалося.
У зв'язку з цим Верховний Суд зауважував та враховував процесуальну поведінку ОСОБА_1 - позивача у справі, який на момент ухвалення Першотравневим районним судом Донецької області рішення від 22 березня 2021 року позиціонував себе одноосібним власником бази відпочинку «Волна», натомість зараз, з метою перегляду рішення першої інстанції заявник вказує, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, що свідчить про вчинення дій всупереч попередній поведінці позивача, що не відповідає доктрині «заборона суперечливої поведінки» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
Серед іншого Верховний Суд врахував, що, оскаржуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року ОСОБА_1 фактично бажає досягти перегляду рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року в інший спосіб, ніж передбачено для нього як учасника справи, адже ОСОБА_1 має статус позивача у справі № 266/4503/19, водночас аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що заявник не реалізував свого права на перегляд в апеляційному порядку рішення місцевого суду, тобто заявник визначився та продемонстрував свою процесуальну позицію щодо такої реалізації, а саме не оскарження рішення першої інстанції.
27 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із заявою про зміну та доповнення касаційної скарги, до якої додано касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у зазначеній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що ухвалою Верховного Суду 21 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у цій справі, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров