01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 266/4503/19
провадження № 61-9190ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків,
У 2019 році ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на свою користь суму завданих збитків у зв'язку зі знищенням належного позивачу майна, а саме бази відпочинку «Волна», яке не може використовуватись за призначенням, вартістю 22 653 779,83 грн та доходів, які ним мали бути реально одержані (упущеної вигоди) в розмірі 121 101 617,00 грн.
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржував.
У липні 2023 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі звернулася з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі № 266/4503/19 закрито.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь завдані йому як власнику нерухомого майна збитки, дійшов висновку, що оскарженим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору відмовлено.
04 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у цій справі.
Ухвала Верховного Суду мотивована тим, що встановивши, що у справі № 266/4503/19 спір виник щодо стягнення збитків власнику майна ОСОБА_2 у зв'язку з правовідносинами, які виникли саме між банком та ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, за яким заявник як одноосібний власник передав в іпотеку належне йому майно без будь-яких застережень з боку інших осіб (фактичних співвласників), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскарженим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , не вирішувалося.
У зв'язку з цим Верховний Суд зауважував та враховував процесуальну поведінку ОСОБА_2 - позивача у справі, який на момент ухвалення Першотравневим районним судом Донецької області рішення від 22 березня 2021 року позиціонував себе одноосібним власником бази відпочинку «Волна», натомість зараз, з метою перегляду рішення першої інстанції заявник вказує, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, що свідчить про вчинення дій всупереч попередній поведінці позивача, що не відповідає доктрині «заборона суперечливої поведінки» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
Серед іншого Верховний Суд врахував, що, оскаржуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року ОСОБА_2 фактично бажає досягти перегляду рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року в інший спосіб, ніж передбачено для нього як учасника справи, адже ОСОБА_2 має статус позивача у справі № 266/4503/19, водночас аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що заявник не реалізував свого права на перегляд в апеляційному порядку рішення місцевого суду, тобто заявник визначився та продемонстрував свою процесуальну позицію щодо такої реалізації, а саме не оскарження рішення першої інстанції.
04 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року повернуто.
26 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у зазначеній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у цій справі.
27 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із заявою про зміну та доповнення касаційної скарги, до якої додано касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у зазначеній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року слід відмовити з таких підстав.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у цій справі, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року слід відмовити з таких підстав.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Перелік ухвал суду, які підлягають касаційному оскарженню, чітко визначається процесуальним законом (частина перша статті 389 ЦПК України). У переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвала про відмову в поверненні судового збору відсутня.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в поверненні судового збору оскарженню у касаційному порядку окремо від відповідного рішення (постанови) суду не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, оскільки відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити і у відкритті касаційного провадження на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та стягнення збитків - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров