03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 442/6701/23
провадження № 61-8661ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у провадженні за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
Судовим наказом Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») 11 966,03 грн заборгованості за спожитий природний газ та 268,40 грн судового збору.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 442/6701/23 повернуто заявнику без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 442/6701/23 від 06 листопада 2023 року повернуто заявнику без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском строку, визначеного частиною першою статті 170 ЦПК України для подання заяви про скасування судового наказу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків, а саме для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору, оскільки недоліки апеляційної скарги усунуто частково.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Судове рішення мотивовано тим, що заявник, отримавши копію ухвали апеляційного суду 26 березня 2024 року, недоліки апеляційної скарги не усунув, судовий збір не сплатив.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання заявника на положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_1 , який не є заявником (позивачем) у справі, не може бути з наведених підстав звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд, не застосувавши до нього положення Закону України «Про захист прав споживачів», порушив статті 3, 8, 19, 55, 129 Конституції України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 щодо самостійної кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності оскаржуваного судового рішення.
Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20, провадження № 11-177апп21, зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.
З огляду на це, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору у справі за заявою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ, оскільки є відповідачем у справі та з вимогами щодо захисту своїх прав як споживача до суду не звертався.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23.
Врахувавши вказані вище обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність сплати ОСОБА_1 судового збору за подачу апеляційної скарги у справі та в подальшому повернув вказану скаргу у зв'язку з невиконанням вимог суду.
Крім того, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Посилання заявника на помилковість висновків апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуальних норм та не впливають на законність висновку про повернення апеляційної скарги.
Аргументи заявника, що апеляційним судом порушено норми Конституції України, є безпідставними, оскільки Закон України «Про судовий збір», зокрема підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 вказаного Закону визначає загальні правила справляння учасниками справи судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, а частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» - спеціальні, відповідно до яких лише споживачі, які є позивачами, звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Вказані норми Закону України «Про судовий збір» є чинними та Конституційним Судом неконституційними не визнавалися.
А отже, наведені норми права Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають загальному застосуванню до всіх учасників справи відповідно до їх статусу, майнового стану та інших обставин, які зумовлюють застосування вказаних норм права або виключають таку можливість.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими апеляційним судом, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у провадженні за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян